Дзбанок

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

ДЗБА́НИК, розм. ЖБА́НИК, а, чол. Зменш. до дзбан, жбан. Ступив на поріг — бачу в хаті незнайомого чоловіка.. Сидить, молоко із жбаника п'є (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 59).