Двужон

Двужон, -на, м. Двоеженець. Мир. ХРВ. 11.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДВОЄЖЕ́НЕЦЬ, нця, чол. Той, хто одружений одночасно з двома жінками. — І хто в нас попує? Блудники, двоєженці, розбійники, лихварі (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 133); Художник-самоучка якраз у цей час викінчував центральний кадр [страшного суду]: хапкі до згуби, тоненькі чортенята вилами підпихали грішних двоєженців у киплячі казани (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 8).

СЛОВНИК:ua

двоєженець - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна

Ілюстрації