Дебеліти

Дебеліти, -лію, -лієш, гл. Дѣлаться дебелымъ, толстѣть.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДЕБЕЛІ́ТИ, ію, ієш, недок., розм. 1. Ставати нерухомим; дубіти. Що від людей за роботу дістанемо, тим і заносимося, а не раз, то й голодом дебеліємо (Іван Франко, I, 1955, 370). 2. Ставати твердим, тужавим; шкарубнути. Кругом куреня не видно нікого, тілько.. лежали сітки та геть одсторонь на вбитих у землю кілках дебелів невід (Панас Мирний, I, 1954, 348). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 228.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Дебелі́ти, -лі́ю, -лі́єш, гл. Дѣлаться дебелымъ, толстѣть.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ДЕБЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм. 1. Ставати нерухомим; дубіти. Що від людей за роботу дістанемо, тим і заносимося, а не раз, то й голодом дебеліємо (Фр., І, 1955, 370). 2. Ставати твердим, тужавим; шкарубнути. Кругом куреня не видно нікого, тілько.. лежали сітки та геть одсторонь на вбитих у землю кілках дебелів невід (Мирний, І, 1954, 348).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

дебеліти -- непорушно стояти або лежати; холонути (Ів.Фр.) [I] дебелі́ти: лежать или стоять неподвижно, застыть [ІФ,1890]

Ілюстрації