Козирьок

Козирьок, -ка, м. Ум. отъ ко́зирь. 1) Маленькій козырь въ картахъ. Не буду дивиться, нехай козириться; як під тим козирьком сидить чорт з молотком, він іде і кує, мені козирі дає. Мнж. 165. 2) Козырекъ (головного убора). Вас. 156. 3) Картузъ (головной уборъ). Виходить з могили якийсь пан... Він у козирьку, і той козирьок так і горить, так і горить на йому. СХО. VIII. 316. На йому був московський мундір з червоним коміром, козирок з червоною стрічкою навкруги. Левиц. І. 10. 4) Названіе вола съ рогами, расходящимися въ противоположныя стороны почти горизонтально, кончики которыхъ загнуты внутрь. КС. 1898. VII. 45. Ум. Козирьо́чок. То я б свого миленького по шапці пізнала. Хоть по шапці, не по шапці, то й по козирочку. Грин. III. 177.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОЗИРО́К, рка, чол. 1. Щиток головного убору (кашкета, картуза тощо), який виступає півколом над чолом. Темні очі блиснули на Олесю з-під козирка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 134); Павло просовує крізь риштування руку, здійма з Явдокима шапку і надіва йому свого картуза козирком назад (Марко Кропивницький, II, 1958, 385); Ніна привіталася з шоферому який уважно поглянув на неї з-під великого козирка засмальцьованої кепки (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 31);

♦ Брати (взяти) під козирок — вітати по-військовому, прикладаючи руку до козирка. Ігор узяв під козирок і, клацнувши закаблуками, вийшов на привокзальну площу (Іван Багмут, Щасл. день.., 1951, 119); Порівнявшись з капітаном, вони [солдати] трахкали ногами, брали під козирок (Спиридон Добровольський, Ол. солдатики, 1961, 133). 2. у знач. присл. козирком. Перпендикулярно приклавши до чола долоню. Дід Остап жваво обернувся, долоню до лоба козирком приклав, посміхнувся (Григорій Епік, Тв., 1958, 561); За лісом сідає сонце й сліпить очі. Тому долоні їхніх правиць — козирком над очима (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 37). 3. розм. Те саме, що дашок 1; піддашок. Піднявшись вище, вони побачили, що то не стовп, а високий кам'яний хрест, побілений колись вапном і напнутий зверху дощаним козирком (Олесь Гончар, III, 1959, 10); З козирка високої башти добре видно море, бухту і рівні вулиці Севастополя (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 102). 4. діал. Кашкет, картуз. — Коли б іще хоч новеньку свитку пошили батько та козирок новий купили (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 118).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Козирьок, ка, м. Ум. отъ ко́зирь. 1) Маленькій козырь въ картахъ. Не буду дивиться, нехай козириться; як під тим козирьком сидить чорт з молотком, він іде і кує, мені козирі дає. Мнж. 165. 2) Козырекъ (головного убора). Вас. 156. 3) Картузъ (головной уборъ). Виходить з могили якийсь пан… Він у козирьку, і той козирьок так і горить, так і горить на йому. СХО. VIII. 316. На йому був московський мундір з червоним коміром, козирок з червоною стрічкою навкруги. Левиц. І. 10. 4) Названіе вола съ рогами, расходящимися въ противоположныя стороны почти горизонтально, кончики которыхъ загнуты внутрь. КС. 1898. VII. 45. Ум. Козирьо́чок. То я б свого миленького по шапці пізнала. Хоть по шапці, не по шапці, то й по козирочку. Грин. III. 177.

«Словники України on-line»

козиро́к – іменник чоловічого роду

відмінок однина множина називний козиро́к козирки́ родовий козирка́ козиркі́в давальний козирку́, козирко́ві козирка́м знахідний козиро́к козирки́ орудний козирко́м козирка́ми місцевий на/у козирку́, козирко́ві на/у козирка́х кличний козирку́* козирки́*

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

козирок ч 1) (кашкета) (cap) peak брати під козирок військ. — to salute 2) тех. visor, lip 3) ав., авт. windscreen козирок вітрового скла — side screen козирок ковша екскаватора — bucket nose