Дасть-бі
Дасть-бі, нар. Т. е. Дасть Біг. 1) Богъ дастъ. Обыкновенная форма отказа нищему. 2) Нѣтъ, не имѣется. Ходити за дасть-бі з торбою. Хлопотать и получать отказы.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДА́СТЬБІ, присудк. сл., розм., заст. Бог дасть. 1. Уживається у знач. відмови у чому-небудь. 2. Уживається у знач. заперечення, відсутності чого-небудь. І Коллара читаєте.. І всі мови Слав'янського [Слов'янського] люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі... (Тарас Шевченко, I, 1951, 333).
Публічний електронний словник української мови:
ДА́СТЬБІ, присудк. сл., розм., заст. Бог дасть.
1. Уживається у знач. відмови у чому-небудь.
2. Уживається у знач. заперечення, відсутності чого-небудь. І Коллара читаєте.. І всі мови Слав’янського [Слов’янського] люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі… (Шевч., І, 1951, 333).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 214.
дастьбі́ = дасть-бі́ = дасть Біг = дазь-бі́ = дазь Біг (тобто «дасть Бог») —
1) уживається здавна як форма відмови старцеві;
2) немає чогось або взагалі заперечення чого-небудь. Чи вже не варитимемо галушки оце? — Ні, серце, бо борошенця в нас дазь-бі (П. Гулак-Артемовський); — Всі [мови] знаємо. А своєї Дастьбі (Т. Шевченко); у сполученні: ходи́ти за дасть-бі з то́рбою — клопотатися, просити й діставати відмову.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 167.
Джерело
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 359.
