Джаворок

Джаворок, -рка, джаворонок, -нка, м. = Жайворонок. Вх. Лем. 409.

ЖА́ЙВОРОНОК, нка, ч.

1. Польова чи степова співуча пташка ряду горобцеподібних. 2. Виріб з тіста, що формою нагадує жайворонка. По хатах печуть пшеничні жайворонки із дзьобиком і крильцями

Образ жайворонка у фольклорі

Жайворонок вважається чистою, божою пташкою. В українських легендах розповідається, що жайворонки, як i ластівки, витягали колючки з тернового вiнка Христа або ж приносили вiстi Богородицi про її Сина.

Проте є й iншi легенди про жайворонка. Одна з них допомагає людям глибше сприйняти і зрозуміти суть людського первородного гріха. Бог, коли творив жайворонка, підкинув високо вгору грудку землі, і з неї з'явилася сiра, наче земля, пташка - Жайвір. Він злетів високо високо, досяг неба й побачив ангелів. Від того так загордився, що кинув виклик самому Всевишньому: "Биймося, Боже, хто кого зможе!"... Отож i тепер, злітаючи вгору, Жайворонок нiби похваляється: "Полечу по небу, по небу! Схоплю Бога за бороду, бороду!" А тоді каменем падає вниз iз криком:

Вважається, що жайворонок навесні прилітає з вирiю на землю найпершим. "Ще по горах снiги лежать, а в долинах криги стоять", - співається у веснянці, а жайворонок - уже тут. "А я тії криги ніжками потопчу, кубельце зiв'ю і діток наведу...". 22 березня на свято Сорока мучеників в Українi жiнки пекли (а подекуди й зараз печуть) iз тіста печиво - "жайворонкiв" у формі птахів, пташиних лапок, лялечок. Вони символізували душі покійних і навіть, за віруваннями, на певний час заступали їх. Це був жертовний хліб. Таке печиво роздавали дітям, а вони вже з "жайворонками" обов'язково гасали селом чи полем; залазили на дахи й дерева; пiдкидали "пташок" угору; самі їли і птахів годували крихтами та голiвками з печива. Іноді "жайворонкiв" ховали в сiнi, закопували в землю, кидали в річку або піч. Українська народна пісня Ой, ти жайворонку, Ранняя пташино. Рано-раненько, Раняя пташино. Ой, чого ж ти так рано З вирію вилітав? Рано-раненько, З вирію вилітав. Ще ж у горах на верхах Білі сніги лежать. Рано-раненько, Білі сніги лежать. Ще ж на ріках та в ярах Сиві криги стоять. Рано-раненько, Сиві криги стоять. А я тії сніги Крилечками розжену. Рано-раненько, Крилечками розжену. Крилечками розжену Ще й ніжками потопчу. Рано-раненько,

Про особливе пошанування божої пташки свідчить i те, що людям заборонено вживати жайворонків у їжу, вбивати, взагалі кривдити.

образ жайворонка у віршах Т. Шевченка

1.Встала весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила: І на полі жайворонок, Соловейко в гаї Землю, убрану весною, Вранці зустрічають… (Шевч., І, 1951, 6);

• Вийся, жайворонку, вийся Над полями (Рильський, І, 1956, 17);
• У порівн. Сапає [жінка], нахиляється до кожного листочка, співає тоненько, як жайворонок (Ю. Янов., І, 1958, 322).

Цікаві факти про жайворонка

• У неволі жайворонки живуть до 10 років.
• Жайворонки відомі своїм гучним і мелодійним співом.
• Жайворонки дуже полохливі птахи, але якщо їх приручити, вони поступово стають ручними і беруть корм з рук господаря.
• Приручений самець жайворонка здатний співати по 8 годин на добу.
• Самця жайворонка можна відрізнити від самки по більшим розмірам і за піснею, яка відсутня у самки.
• Жайворонки живуть у багатьох місцях (гори, луки, поля), але крім лісів.
• Харчуються жайворонки рослинністю і комахами.
• Потреба у воді жайворонки задовольняють росою, яка осідає на рослинах.
• Пташенята жайворонків ростуть дуже швидко і вже через 10 днів залишають гніздо.
• Ворогом жайворонка є – Сокіл-чеглок, який часто нападає саме під час співу (жайворонка може врятувати тільки його знамените падіння каменем на землю).
• Жайворонки відносяться до перелітних птахів, першими прилітають самці (для розвідки).
• У розмовній мові, людей які рано лягають спати і рано встають називають «жайворонками», а тих які пізно лягають і пізно встають «совами».
• Жайворонки України зимують в північній Африці або в Індії, вертаються в Україну на початку березня, а відлітають у жовтні.

Джерела

• Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980
• Кобзар - Т.Шевченко

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації