Оскілок

Оскілок, -лка, м. Въ выраженіи оскілками дивитись. Первоначально: оскаливъ зубы, а затѣмъ — враждебно, недружелюбно смотрѣть. Харон, таких гостей уздрівши, оскілками на них дививсь; як бик скажений заревівши, запінивсь дуже і озливсь. Котл. Ен. III. 35.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 768. ОСКІ́ЛОК, лка, чол., рідко. Відбитий, відколотий шматок чого-небудь твердого; скалка, тріска. Біля каганця сидів сивий дід, оскілком з очеретини підтягав ганчір'яного гнота (Іван Ле, Україна, 1940, 204); * Образно. Рудіє небо. Пісно звідтіля Присвічує молодика оскілок (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 104). ♦ Оскілками дивитися — дивитися на кого-небудь неприязно, вороже. Харон, таких гостей уздрівши, Оскілками на їх дививсь, Як бик скажений, заревівши, Запінивсь дуже і озливсь (Іван Котляревський, I, 1952, 132).

Ілюстрації