Дзвяк

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 Словари и энциклопедии на Академике
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
- 5.1 Дзвякати

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДЗВЯК 1, у, чол. Те саме, що дзвякання. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк, і дзвяк по селу, рух, стук — живий люд (Марко Вовчок, I, 1955, 27). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 265. Коментарі (0) ДЗВЯК 2, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару (по металевих або скляних предметах). 2. Уживається як присудок за знач. дзвякати і дзвякнути. Коні відходили й сходились знов, аж на диби ставали. Дзвяк — і схрестилися шаблі (Павло Тичина, I, 1957, 270). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 265.

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Дзвяк, -ку, м. Металлическій звукъ. Дзвяк! меж. для выраженіи металлическаго звука. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк і дзвяк по селу. МВ. І. 44.

«Словники України on-line»

відмінок	однина	множина
Називний	дзвяк
Родовий	дзвяку
Давальний	дзвяку, дзвякові
Знахідний	дзвяк
Орудний	дзвяком
Місцевий	у дзвяку
Кличний	дзвяку

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

дзвяк это: ТолкованиеПеревод дзвяк I -у, ч. Те саме, що дзвякання.

II виг. 1) Звуконаслідування, що означає звук від удару (по металевих або скляних предметах). 2) Уживається як присудок за знач. дзвякати і дзвякнути.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.