Бити

Бити, б’ю, б’єш, гл. 1) Бить, наносить удары. Дурного і в церкві б’ють. Посл. За що мене, мужу, б’єш, за якії вчинки? Нп. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б’є. Шевч. Не по чім і б’є, як не по голові. Въ томъ то и бѣда, въ томъ то и дѣло. Ном. № 7367. 2) О лошадяхъ: лягать: Кобила б’є. 3) Вколачивать. Бити палі. 4) О водѣ, волнѣ и пр. Бить стремительно, литься, течь. Вода так і б’є. Ой не ходи коло води, буде хвиля бити. Мет. 70. Ніна била з рота. Стор. М. Пр. 19. 5) О часахъ, колоколѣ и пр. Звонить, бить. В усі дзвони б’ють. Грин. ІІІ. 275. У дзвони дзвонять, в гармати б’ють. О. 1862. II. 59. 6) Разбивать, бить. Бити вікна. На мою невісточку не настачишся горшків та мисок: так б’є, хоч що тиждня нові купуй. Харьк. 7) — на кого. Нападать, наступать на кого (во время войны). І хоче ворогом на тебе бити. К. ДН. 172. Прийшов чужоземець татарин і ото вже на Вишгород б’є. АД. І. 50. 8) О вѣтрѣ, метели: вѣять, нести. Б’є вітер на чистому. Новомоск. у. На Миколи перестало бити, за те ушкварив мороз. Мир. Пов. I. 113. Завірюха б’є. Грин. II. 97. 9) Корчить въ эпилепсіи. Бодай тебе било до землі, аби з ті дух вибило. (Проклятіе — пожеланіе смерти отъ эпилепсіи). Фр. Пр. 31. 10) Олію бити. Выжимать постное масло. 11) Бити третяка. Танцовать. Під дудку била третяка. Котл. Ен. 12) Байдики бити. Ничего не дѣлать, бить баклуши. Ком. II. 17. 13) Бити на забій. Бить на смерть. Б’є жінку на забій. НВолын. у. 14) Поклони бити. Бить поклоны. Прийшли в каплицю перед Феба, Еней поклони бити став. Котл. Ен. 15) — вовну, повсті. Перебивать шерсть, дѣлать войлоки. ЗОЮР. І. 48. Сим. 197. 16) — телеґрам. Посылать телеграмму. Лохв. у. 17) — шила. Родъ игры у парней. О. 1861. XI. Св. 31. 18) — чолом. См. Чоло. 19) Бодай тя на сон било! Чтобъ ты не могъ заснуть. Фр. Пр. 29.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БИТИ, б'ю, б'єш; наказ. сп. бий; недок. 1. неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп'яно, витираючи його (Леся Українка, III, 1952, 498); Тимофій бере долото, злегка сокирою б'є по ньому — робить зарубки (Михайло Стельмах, II, 1962, 34);  * Образно. Серце, тріпаючись, як пташка під сіткою,.. б'є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (Панас Мирний, IV, 1955, 308);  //  Хлюпатися, плескати. Глухо бив морський прибій у берег (Микола Трублаїні, II, 1955, 82).  ♦ Бити в долоні кому і без додатка — плескати в долоні, аплодувати. Білозуб.. глянув на Крутояра, який теж захоплено, як і всі, бив у долоні (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 113); Бити себе в груди — ударяти себе кулаком у груди, запевняючи кого-небудь у чомусь або виражаючи каяття, розпач і т. ін. [1-й християнин:] Ми каємось, владико. (Всі троє.. стають навколішки і б'ють себе в груди) (Леся Українка, II, 1951, 489); Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 75). 2. перех., кого. Завдавати ударів кому-небудь. Хоча лежачого й не б'ють, То й полежать не дають (Тарас Шевченко, II, 1953, 356); — Я був сирота... мене не любили, мене били, надо мною знущалися... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 450);  //  кого, по кому — чому, перен. Спрямовувати які-небудь дії, заходи протії когось, піддавати гострій критиці, викривати кого-, що-небудь. [Вітровий:] Скликайте, Іване Петровичу, загальні збори колгоспу і починайте бити ледарів і тих, хто їх покриває(Олександр Корнійчук, II, 1955, 238); Кожна з його [В. І. Леніна] статей влучно била по ворогах революції (Ленін, Коротка біографія, 1955, 163);  //  чим, перен. Завдавати страждання кому-небудь. — Побила б тебе лиха година, як ти мене б'єш на старість отими словами! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 55).  ♦ Бити по кишені кого — завдавати збитків, шкоди кому-небудь. Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 169). 3. перех. Завдавати поразки кому-небудь, перемагати ворога в бою, на війні. — Читав я книжку по історії, все в ній сказано, як ще наші предки, запорізькі козаки, били німецьких рейтарів (Петро Панч, Іду, 1946, 5); На порозі політком: — Депеша! Під Царицином наші б'ють білих!.. (Олександр Довженко, I, 1958, 190). 4. перех. Позбавляти життя, убивати кого-небудь. Троянці, як чорту, озлились. Рутульців били наповал (Іван Котляревський, I, 1952, 236); — Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте (Марко Вовчок, I, 1955, 357);  //  Полюючи, забивати дичину. Він левів полює, левіафанів ловить, б'є пташок (Леся Українка, I, 1951, 252); Більше всього промишляв [Денис] полюванням. Літом бив качок, зимою зайців (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 240). 5. неперех. Ударами по чому-небудь створювати звуки. Гай примарний. Вечір. Літо. Спить у вербах вітровій. Десь далеко б'ють копита (Володимир Сосюра, II, 1958, 28); Б'є дятел. Старанно, і довго, й нудно б'є (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 151);  //  у що. Грати на деяких ударних музичних інструментах. Музики грають, у бубон б'ють(Марко Вовчок, I, 1955, 79);  //  Ритмічними ударами, дзвоном позначати час (про годинник). Дев'ять. Годинник б'є в кутку (Микола Бажан, Вибр., 1940, 130); Б'ють куранти: — Добрий ранок! (Іван Нехода, Хочу буть.., 1949, 4);  //  безос. — Це скільки б'є? — запитав Саїд Алі у доглядачки (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 277);  //  Бемкати, звучати (про дзвін). Бий, дзвоне, бий, Хмару розбий, Нехай хмара На татари, А сонечко на христьяне [християни], Бий, дзвоне, бий! (Тарас Шевченко, II, 1953, 99);  //  Видавати характерні уривчасті звуки (про деяких птахів). Ніч була темна й задушлива, в хлібах дзвінко били перепели (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 108).  ♦ Бити зорю — давати сигнал до сну або пробудження у військових таборах, казармах і т. ін. — Благаю бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б'ють (Тарас Шевченко, II, 1953, 48); То б'ють зорю воєнні сурмачі (Андрій Малишко, I, 1956, 171); Бити на ґвалт див. гвалт; Бити на сполох — подавати сигнал тривоги, сповіщати про небезпеку і т. ін. В хаті виразно було чути, як довго й густо били на сполох (Григорій Епік, Тв., 1958, 408); Бити тривогу: а) подавати сигнал про небезпеку. Велів [Турн] тривогу бить в клепало, Щоб військо к бою виступало (Іван Котляревський, I, 1952, 230); б) виявляти занепокоєння, тривожитися. Хай колонізатор б'є тривогу — Хитається тюремних стін граніт (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 84). 6. неперех. Стріляти. У дзвони дзвонять, в гармати б'ють (Словник Грінченка); Десь за лісом б'є зенітка (Павло Тичина, II, 1957, 136); Він бив наводкою прямою (Володимир Сосюра, II, 1958, 438). 7. перех. Розбивати, розколювати на шматки. П'є [Тимоха], гуляє.., пляшки, вікна б'є(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 271); Шибки б'є [бешкетник], двері ламає (Юрій Яновський, I, 1954, 26); Сухо кайло б'є блискучий антрацит... (Володимир Сосюра, I, 1957, 59); На Дону хтось б'є ломом лід, мабуть, вирубує ополонку для худоби (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 478);  //  Топтати, толочити. Вона [Соломія] рвала його [очерет], ламала, крутила і била ногами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 362).   Бити колодязь — розбиваючи тверду породу, вирубувати отвір для колодязя. І чабанував [Оленчук] по маєтках. І колодязі бив. І сіль збирав (Олесь Гончар, II, 1959, 408). 8. у сполуч. з ім., перех. Певним способом виготовляти або обробляти що-небудь.   Бити вовну — чухрати, чесати вовну. Все було шиє [батько] кожухи та свитки та б'є вовну на струні (Нечуй-Левицький, I, 1956, 55); Бити вощину — пресувати вощину. [Печариця:] Що ти бачив? Як щетину збирати та вощину бити? (Панас Мирний, V, 1955, 153); Бити гроші, заст., рідко — карбувати гроші; Бити коноплі (льон) — тіпати коноплі, льон. То було тільки корову подоїть [мати], на ступі товче, льон б'є, мак ріже(Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 370); Бити олію — вичавлювати, добувати олію з насіння. Колгоспники молотять пшеницю й жито, б'ють свіжу олію (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 27). 9. неперех. З силою вириватися назовні (про рідину, повітря і т. ін.); витікати сильним струменем. З-під коріння липи било джерело погожої води і відтак.. впливало до потока(Іван Франко, VI, 1951, 33); У всі щілини й дірки [котлів] з шумом і свистом б'є пара(Василь Еллан, II, 1958, 10); Коли він прибіг, захеканий, до свердловини, побачив, що з товстої труби могутнім чорним струмом б'є нафта (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 278);  * Образно. Страх і досі бив йому з очей (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 297).  ♦ Бити джерелом — дуже активно виявлятися. Народна ініціатива, що джерелом б'є у наших колгоспників, подолає всі труднощі (Василь Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 29); Скрізь на радянській землі б'є джерелом творча енергія народних мас (Літературна газета, 9.VII 1951, 1); Бити через край див. край. 10. неперех. З особливою силою діяти на чуття людини, проникати, доноситися куди-небудь (про запах, світло і т. ін.). У вікна било полудневе проміння (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 384); Вогонь бив мені в обличчя. Я не міг затулити очей (Юрій Яновський, II, 1954, 75);  //  перев. безос., від кого — чого, перен. Яскраво виражатися зовнішніми ознаками (про риси характеру, властивості і т. ін.); випромінюватися (в 2 знач.). На її погляд, він був гарний: од його високого чола били чесність і шляхетність (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 322); Якою силою, якою завзятою нездоланною вірою б'є від цього юнака(Олесь Гончар, II, 1959, 405).   Бити в ніс, безос., чим і без додатка — дуже відчуватися, доноситися (про сильний, різкий запах). Батько взяв сина за руку, нахилився, понюхав [голову]. — Фу-у-у! аж у ніс б'є!.. (Панас Мирний, I, 1954, 322); У ніс било живицею і ще чимось таким, до чого принюхуєшся і не можеш зрозуміти, чим воно пахне (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 5); Бити в очі (у вічі): а) яскраво світити; засліплювати (про сильне, різке світло). Сонце клониться в надвечір'я і б'є прямо в очі (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 57); Величезний круглий прожектор.. б'є в очі, сліпить, наведений просто на нього [Яреська], круглий, повний, як сонце (Олесь Гончар, II, 1959, 49); б) бути дуже помітним; впадати в око. Праця відбувалася надзвичайним темпом, і люди, здавалося, не ходили, а бігали. І в той же час зразу бив в очі надзвичайний лад і організованість усієї роботи (Юрій Смолич, I, 1958, 75). 11. кого, перех. Трясти, трусити (про сильне діяння хвороби і т. ін.). Очі горіли огнем, уста тремтіли, і вся вона трусилась, мов трясця її била (Панас Мирний, I, 1954, 264); Сама [Тася] не знала — від збудження чи від холоду — її била лихоманка, лише в метро трохи зігрілась і заспокоїлась (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 210);  //  безос. Змерзла я — так мене й б'є (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 62). 12. неперех., розм. Сіпатися, пульсувати. Спазма перещіпнула голос. Коло ока б'ють живчики. Я зараз заплачу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 260). 13. на кого — що, неперех., перен., розм. Розраховувати на кого-, що-небудь; мати на увазі щось. Розумний б'є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє(Леонід Глібов, Вибр., 1957, 171); — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 412). 14. перех. Виводити з гри, забирати фігуру або карту противника. Захищаючись.., чорні б'ють слона (Шахова композиція.., 1957, 14).  ♦ Бий його (тебе і т. ін.) лиха година (сила божа, кіцюба)!: а) вигук, яким виражають здивування або захоплення чим-небудь. А, бий тебе сила божа! Ще не чула, одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 10); б) уживається як лайка. — Бий його лиха година! — скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 127); Бити байдики див.байдики; Бити лихом об землю — забувати горе, біду, не журитися. [Кобзар:] Бий лихом об землю! (Випива) (Панас Мирний, V, 1955, 88); Бити ноги (чоботи) — далеко йти; марно ходити куди-небудь. — Попрощаємось, мамо, чого вам бити далі ноги(Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 10); — То чого ж маєш бити чоботи на наш куток?(Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 214); Бити поклони, заст. — низько, до землі вклонятися. Ілько стояв перед іконами і бив низькі поклони (Любов Яновська, I, 1959, 403); Маруся, смутна й невесела, усе молилася та знай поклони била (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 78); Бити телеграму — посилати телеграму. — Вже хотіли бити телеграму, так не знали куди (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 603); Бити третяка (тропака і т. ін.) — танцювати, витанцьовувати третяка, тропака і т. ін. Танцювала [Ганна] викрутасом.. Під дудку била третяка (Іван Котляревський, I, 1952, 73); А Марина б'є тропака та ще й приспівує (Нечуй-Левицький, I, 1956, 95); Бити чолом, заст.: а) низько вклонятися кому-небудь, шанобливо вітати когось. [Купець:] Селям-алейкум, славний воєводо! Із Перекопа караван тобі.. Дарунками оцими б'є чолом! (Іван Кочерга, I, 1956, 482); б) уклінно просити кого-небудь про щось. [Яків:] Сідай [Семене] на мотоцикл і їдь до баби Хими. Вона на всю губернію колись славилась як повариха.. їдь і бий чолом від партійної організації — хай прийде в нашу їдальню на місяць-другий молодих навчити (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 51).

Словник синонімів Полюги

БИТИ (завдавати ударів) розм. парити, шпарити, (чимсь вузьким) періщити, сікти, хльостати, чесати, клепати, (чимсь гнучким)батожити, бичувати, кропити, шмагати, шкварити, (кулаком, палицею, чимось важким) бухати, товкти, підсип, гатити, гамселити, голомшити, гріти, дубасити, духопелити, жарити, пригощати, частувати, (як попало) колошпалити, лупити, лупцювати, мотлошити// піднімати руку на когось, частувати кулаками кого, всипати березової каші, жарт, годувати потиличниками.

Орфографічний словник української мови

БИТИ би́ти  дієслово недоконаного виду

Українсько-російський словник

БИТИ 1) бить, избивать, колотить; разг. пороть, драть (наказывать); разить (поражать оружием); ударять; бодать (колоть рогами)  бий мене сила Божа! — разг. побей меня Бог! разрази меня гром [Господь]!  бити в долоні — бить в ладоши, хлопать (руками); рукоплескать  2) (стеклянные предметы) бить, разбивать, разг. колотить

Словник синонімів

БИТИ вдаряти, стукати, калатати, клепати, гатити, молотити, прати, разити, бехати, тарахкати, г. лупати; (наповал) убивати;(лупцювати) гріти, парити, духопелити, шмагати, гамселити, дубасити, лупити, лупцювати, кулачити, місити, маніжити, періщити, пороти, потрошити, частувати, чухрати, чубити, буцати, шпарити, товкти, латати боки, всипати <давати> бобу, давати прочухана <чосу, перцю, табаки, тришия>, лічити ребра, спускати <списувати> шкуру; (камінням) побивати; (- дзвін) бомкати, бамкати, бемкати, бевкати; (в гармати) стріляти; (джерелом) струмувати; (в очі) вражати <засліплювати> що, впадати в око; (у трясці) трясти, трусити; (- пульс) б'ючкувати, статися, пульсувати.

Фразеологічний словник української мови

БИТИ баглаї́ би́ти (годува́ти). Нічого не робити, ледарювати. От, баглаї б’є (М. Номис); Замість праці ти баглаї годував та завидував усім (М. Кропивницький).  ба́йдики (ба́йди, діал. га́ндри) би́ти. 1. Бути без діла, весело проводити час. Юруш вернувся до батьків, нічого не робив, все спав та байдики бив (І. Нечуй-Левицький); Сам (батько) пильно стежив за Артемовою наукою. Щоправда, вліткубайдики бити синові не давав, і був Артем за підпасича у громадського чабана діда Мокія (А. Головко); Уже доста гандри бити. Прийшла пора, щоб ся вчити (Ю. Федькович). 2. Нічого не робити, марнувати час, ледарювати. Рік за роком проминув час, хлопець байдиків не бив та й закінчив школу робітничої молоді, ставши вже кваліфікованим робітником (Ю. Збанацький); Прийшов новий рік, штовхає ледаря в бік: ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (Укр.. присл..); Глянеш, скільки тих старшокласників,— парубчаки ж, траси могли б будувати, а вони ціле літо байди б’ють… (О. Гончар).  бий (бери́, тряси́) тря́сця кого, лайл. Уживається при висловленні недоброго побажання кому-небудь або невдоволення, досади з якогось приводу, бажання знехтувати чимось і т. ін. Ходім, вип’ємо, бий його трясця (М. Коцюбинський); — Спішив ото і плуга взяв, а колішню від плуга, бий би її трясця, забув дома (С. Олійник); — Чорт з нею, з економією. Подумаєш — щастя. Була б шия, а ярмо знайдеться! Мати .. і собі за ним ніби байдуже зауважила, що й справді — трясця їїбери, саму економію (А. Головко); Хоми дома нема. Тряси ж тебе трясця, Хомо! Я не ляжу спати дома, А до кума до Наума Піду в клуню на солому (Т. Шевченко).  бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ (та нещасли́ва) годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1.Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).  би́ти че́рез край. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Плач і стогін заповнили повітря. Почування виливалися,били через край (Г. Хоткевич); Його кипуча енергія часом била через край і тоді зупинити її міг тільки широкий батьків, з мідною пряжкою ремінь (В. Козаченко).  би́ти бо́мки. 1. Не поспішати, зволікати з чим-небудь. Погода добра, треба б поспішити зі жнивами, а ви б’єте бомки на полі, аби день до вечора (Ф. Малицький). 2. коло кого—чого. Перебувати біля кого-, чого-небудь з якимись намірами. Коли на дорозі поменшала постать Дмитра, Гнат недовірливо поглянув на Марту: — Чого це він коло нас у таку пору б’є бомки? (М. Стельмах).  би́ти / вда́рити відбі́й. Припиняти будь-які дії. Одначе вичувалося, що процес (заарештовування) десь таки дійшов свого діалектичного заперечення, й сам Сталін вже б’є відбій (І. Багряний).  би́ти / вда́рити по рука́х. 1. Доходити згоди, домовлятися про щось (перев. при торгівлі). Вони (купці) .. відразу починали прицінюватися, сперечатися, бити по руках і знов торгуватися, щоб виторгувати хоч зайвий гріш (З. Тулуб); Довго торгувалися (батьки), а потім на бичках-дволітках вдарили по руках (М. Стельмах). 2. кого. Перешкоджати чиїмсь діям (перев. злочинним), карати когось за що-небудь. А трапляються ж ще вискочки, яким пощастило зайняти високі посади і які нівечать, спустошують людські душі. Бити б таких по руках (М. Ю. Тарновський).  би́ти в кулаки́. Погрожувати кому-небудь. Вона знову починала кричати, сваритись, у кулаки бити (Панас Мирний).  би́ти в лита́вр́и. Торжествувати. Ще недавно наша критика била в литаври, прогнозуючи широкий поступ “малої” прози. З’явилися навіть дисертації про шляхи її розвитку (З журналу).  би́ти в ніс, безос., чим і без додатка. Гостро відчуватися (про запах). Батько взяв сина за руку, нахилився, понюхав (голову). — Фу-у-у! аж у ніс б’є!.. (Панас Мирний); У ніс било живицею і ще чимось таким, до чого принюхуєшся і не можеш зрозуміти, чим воно пахне (Ю. Збанацький).  би́ти в (одну́) то́чку. Постійно спрямовувати свої зусилля, увагу, дії на здійснення певної мети. Він не любив заробітчан, зате любив і помічав настирливих, з характером, таких, хто в точку б’є і б’є (П. Дорошко).  би́ти в са́му ду́шу. Глибоко вражати, дошкуляти словами. — Хто тобі так сорочку, як Уляна, випере? — б’є Давида в саму душу, бо він, придивляючись до своїх наймитів, раніше дівчини збагнув, куди має нахилитися парубоче серце (М. Стельмах).би́ти в са́му боля́чку. Про неї-бо кажуть, що вона ні одного дня не може пробути без лайки. І Василина розуміє, в чий це город камінчик, .. відповідає їдучо, влучно, б’є в саму болячку (Г. Хоткевич).  би́ти / заби́ти триво́гу. 1. Сповіщати про небезпеку. — Що ж це справді робиться? Діду Кузьма, чого ж ви стоїте, як сновида? Хіба вам повилазило?.. Бийте тривогу! (В. Кучер); Вартовий забив тривогу… Буде бій! (В. Сосюра). 2. Виявляти занепокоєння, тривожитися, хвилюватися. І хай колонізатор б’є тривогу — Хитається тюремних стін граніт (П. Дорошко); Тільки серце про щось заговорить і тривогу заб’є з глибини, коли мимо проходять шахтьори (шахтарі) і зникають у кліті вони (В. Сосюра).  би́ти карбо́ванцем по кому. Завдавати матеріальних збитків кому-небудь. Гарні речі почали породжувати затоварювання гірших і бити карбованцем по творцях гірших, несумлінно зроблених товарів (В. Козаченко).  би́ти кли́нці́ куди. Натякати на щось, спрямовувати розмову до певної теми. “Куди він клинці б’є?..” — подумав дід Пилип, потерпаючи, щоб Проць якоюсь штукою не покоробив релігійні почуття віруючих (В. Бабляк).  би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Дійсно був красень (опришок). Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія .. чаклунського слова Тичинибила ключем з усього, до чого б не доторкалася його увага (Т. Масенко); Скрізь на рідній землі б’є джерелом творча енергія народних мас (З газети); Кінотеатрів тут два, Поліклініка є… Магазинів усяких багато. Фонтаном життя у Мальованім б’є У будень і в свято (С. Воскрекасенко). 2. Здійснюватися, відбуватися і т. ін. дуже енергійно, інтенсивно. Знову гора обізвалась, загула: з губернії приїхав будівничий, ціла артіль.., брязкіт сокир,— робота ключем б’є! (Панас Мирний).  би́ти ло́бом (лоба́ми) об зе́млю перед ким, кому, зневажл. Схилятися, запобігати, домагаючись прихильності. Ці панове безсоромно били лобами об землю перед європейцями, забуваючи про свою культуру (З газети).  би́ти (низькі́ (глибо́кі)) покло́ни. 1. Шанобливо вклонятися, виражаючи почуття поваги. То плакавши, то поклони бивши, розкраснілася (розчервонілася) Галочка (Г. Квітка-Основ’яненко); // Молитися. А я, брати запорожці, Возьму собі рясу Та піду поклони бити в Межигор до Спаса (Т. Шевченко); Найщиріше й найспокійніше молиться мати. Вона стоїть дещо збоку, .. б’є глибокі, до самої землі, поклони (У. Самчук). 2. перед ким—чим. Схилятися перед ким-, чим-небудь. Між т. зв. в Галичині “москвофілами” і народовцями в принципах нема великої різниці: ті і другі б’ють поклони перед національними святощами, і для тих, і для других національність — альфа і омега всіх змагань (М. Драгоманов).  би́ти но́ги (рідше чо́боти). Іти, ходити куди-небудь, перев. даремно. — За селом, уже на вигоні .. він сказав: — Попрощаємось, мамо, чого вам бити далі ноги (Г. Коцюба); — Нема Тамари,— сказала (мати) відчужено.— До міста подалась.— Давно? — запитав він, уже жалкуючи, що марно бив ноги (Є. Гуцало); // Часто бувати де-небудь. — То чого ж маєш бити чоботи на наш куток? Тільки жениха мого, коли трапиться, відіб’єш? (М. Стельмах). би́ти свої́ми нога́ми. — Бачили б ви мене, коли б мала я сюди своїми ногами бити (Ірина Вільде).  би́ти по кише́ні кого. Завдавати кому-небудь певних матеріальних збитків, шкоди. Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І. Нечуй-Левицький); Це вже било Тарловського по кишені, і він боявся редактора і не любив його (М. Коцюбинський).  би́ти по не́рвах кого, кому і без додатка. Своїми діями, словами виводити з рівноваги, дратувати. Навіщо ото Маруся грає такі крикливі речі! Не люблю я такого бренькоту та гуркоту. Б’ють тобі по нервах, неначе колуном! (І. Нечуй-Левицький); А хрипіння й стогін, від яких підскакувало все тіло, били по нервах (Г. Хоткевич); Навіщо повторювати відоме? Навіщо ще раз бити людей по нервах? Адже вони все це знають! (Л. Дмитерко).  би́ти (пря́мо) в лоб. 1. Без натяків, відверто говорити, питати і т. ін.1. Він бив прямо в лоб, з’ясовуючи місце свого призначення (З усн. мови). 2. Мати неприховане значення, бути зрозумілим, очевидним. Зміст їхніх розмов був дуже простий і бив прямо в лоб. Ось, мовляв, приїхав до нас новий голова, тисячник, і йому знов не дуже болітиме, як буде господарювати колгосп (В. Кучер).  би́ти себе́ (кулако́м) в гру́ди. Твердити щось, наполегливо запевняти, переконувати кого-небудь у чомусь. Давид .. поволеньки пнувся в керівники, був добре письменний, частенько бив себе в груди й присягався (С. Добровольський); — Хто вас сюди запрошував? Яка ваша професія? — Ділок бив себе в груди, доводячи, що йому тут належить керівна посада (М. Ю. Тарновський); Микита Чугай бив себе кулаком у груди, гув, як мідний дзвін: — Брехня! Трактори весняної оранки не затягували (Григорій Тютюнник).  би́ти сло́вом (слова́ми) кого і без додатка. Дошкуляти кому-небудь репліками, зауваженнями і т. ін. (Руфін:) Ти боляче мене словами б’єш… гірка се правда… Та нема вже ради .. запався шлях до чесного життя (Леся Українка); // Висловлюватися влучно, різко, дошкульно. (Руфін:) Адже в його листах, у кожнім слові, загонисту вояцьку вдачу видно: вінсловом бив, немов вояк мечем (Леся Українка).  би́тися (би́ти (се́бе)) об по́ли (рука́ми). Перебувати в стані розпачу, збентеження, обурення, здивування і т. ін. Як вони розгуляються, .. ми тут панночку хап, та до брички, та навтікача до шлюбу… Нехай собі, будучи, об поли руками б’ються, а завтра нічого робити, самі зап’ють весілля (Г. Квітка-Основ’яненко); (Христя (до Олени):) Батько об поли руками б’ютьсята бідкаються, мати плачуть (М. Кропивницький); Переляканий батько метушився, безтямно бив себе об поли й бурмотів: — От лихо, от лихо! (М. Лазорський).  би́ти у ві́чі (в о́ко). Бути особливо помітним; привертати увагу. Довбня почав оглядати хату .. Всюди били в вічі злидні та недостачі (Панас Мирний); — Маковею,— спокійно вів Роман,— ..Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув .. Але ж молодий та ласий на все, що в очі б’є! (О. Гончар); Були виставлені напоказ всякі дива: .. персні й намиста блискучі. Все то так і сяло та грало, все так і било у вічі! (Панас Мирний); // чим. Виділятися чим-небудь серед когось, чогось. Товариш його — людина літ під сорок — насамперед бив у вічі буйним рудим волоссям на голові (М. Коцюбинський).  би́ти / уда́рити в го́лову кому і без додатка. Виклика́ти запаморочення, стан сп’яніння; п’янити. — А що, паніматко! Чи немає в тебе чого міцнішого од цієї гіркої? Щось горілка не дуже б’є в голову,— тягнеш, тягнеш, а в голові все-таки не шумить (І. Нечуй-Левицький); Вино розбирає, вдаряє в голову, на очі навертаються сльози (В. Гжицький); Гаряча варенуха трохивдарила йому в голову (І. Нечуй-Левицький).  би́ти / уда́рити на спо́лох. 1. Сповіщати про небезпеку, подавати сигнал тривоги. — Ну, та й ми не дрімаємо,— зауважив Явтух Судар,— розіслали гінців по селах, б’ємо на сполох. Хотіли й до вас посилати… (О. Гончар). 2. Виявляти занепокоєння, тривожитися, переживати. “Там, де треба,— повчав він нас,— буде вжито відповідних заходів, а там, де спокійно, нема чого бити на сполох” (І. Муратов); Зірок з неба Хома Микитович не хапає, але в колгоспі немає чогось такого, щоб бити на сполох, скликати збори (Я. Гримайло).  би́ти чоло́м кому, перед ким. Просити кого-небудь про щось. Шпигай, Катрусю, але дозволь бити чолом лікареві Семенові Яковичу, щоб увільнив мене від цієї іглотерапії (голкотерапії) (І. Цюпа).  вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб). Дуже тремтіти від холоду, нервового напруження і т. ін. Його щелепи зрадницькивибивають дріб (З. Тулуб); — Не бийте дрижаків, бо в Петрівку замерзнете,— хоче якось втішити її вчитель (М. Стельмах); // перен. Дуже боятися чогось. — А вам не страшно? — Та поки що дрижаків не вибиваю (М. Стельмах). 

влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в (са́му) то́чку (в (са́ме) о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд.. Але промова припала їм до серця.— В саму точку б’є! (П. Панч); — Що ж, його (чай) з нарзану роблять, чи як? Бачура обернувся, наче його вкололи голкою.. Тепер Ковалів влучив у саму точку, вдарив дошкульно (М. Чабанівський); — Підсусідки, замість бути нашими хлопами й орати нам землю,— працюють на своїх хлопських отаманів. — Правильно, — загули голоси. — Молодець, Кособудський. Влучив у саме око (З. Тулуб). попада́ти / попа́сти про́сто в о́ко. Сиплеться град гуцульських жартів, іноді неотесаних, вузлуватих, але завше влучних, що попадають просто в око (Г. Хоткевич).  не бий лежа́чого. 1. Який не потребує великої затрати праці, великого напруження. Покликали діда. Голова — до нього: — Діду, допоможіть… У вас все одно робота не бий лежачого (Є. Кравченко). 2. Безвідповідальний, лінивий і т. ін. — Ви ж знаєте, як це в нас: то кошторис не затверджено, то оліфи нема…— Бригадир — не бий лежачого,— підкинув Шурко (О. Гончар).  стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х. Затрачати непомірні, великі зусилля там, де вони зайві, недоцільні. Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити ґрунтовно на такі теми, се значило б стріляти з гармат по горобцях (Леся Українка).  уда́рити (ки́нути) / ударя́ти (ки́дати) ли́хом об зе́млю. Забувати біду, горе; не журитися, не втрачати надії на краще. (Виборний:) Викинь (Наталко) лиш дур з голови; удар лихом об землю,— мовчи та диш! (І. Котляревський); —Удар лихом об землю, покажи їм, як матроси викидають яблучко… (В. Кучер); Кинь лихом об землю! Якого ката слиниш! (П. Гулак-Артемовський). би́ти ли́хом об зе́млю. — Не плач, Одарко, Бий лихом об землю (М. Стельмах).  хай (неха́й) грім поб’є́ (уб’є́, приб’є́ і т. ін.). 1. зі сл. мене́. Уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, щирості намірів, запевнення в чомусь. — Хай мене грім поб’є.., коли я їв чию часть (частину), окроме (крім) своєї! — клявся Попенко (Панас Мирний); — Хай мене грім поб’є, коли брешу… (І. Муратов); Хай мене грім уб’є, коли я знаю, в чім виражається їх “політика” (Леся Українка). хай грім се́ред чи́стого по́ля вда́рить. — Хай мене грім серед чистого поля вдарить, як я тобі зла зичу… (М. Зарудний). грім би вда́рив на цьо́му мі́сці. — Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу… (В. Кучер). грім поби́й (бий). Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, я складу йому пісні (В. Самійленко); — Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах); — Дідові куплю (мотоцикл),  хоч пацюки́ (цуценя́т) бий, зневажл. Дуже повний, одутлий і т. ін. (перев. про обличчя). Пика, хоч пацюки бий (Укр.. присл..); Ясочка..,— злісно думав він, поглядаючи на кругленький живіт поета,— пика — хоч цуценят бий, а він — Ясочка (С. Васильченко); // Дуже негарний, непривабливий, неприємний. — Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць…— Гарна… мордою хоч пацюки бий (І. Нечуй-Левицький).  як  (мов, на́че і т. ін.) обу́хом би́ти / уда́рити по голові́ кого. Вражати, приголомшувати чимсь неприємним, несподіваним. — Мені, Свириде Яковлевичу, вже можна йти? — як обухом б’є його вчитель по голові (М. Стельмах); Василяначе по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний).  як у забі́й би́ти. Не припинятися, не переставати виявлятися з великою силою. Як у забій б’є мороз (М. Номис).

Словар українського сленгу

БИТИ син.  валити в клуню, виписувати качелі, гасити, копати, пиздити, пиздячити, товариш.  бути побитим: блювати позаторішньою паскою, отримати звізди.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

БИ́ТИ, б’ю, б’єш; наказ, сп. бий; недок. 1. неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. За кілька хвилин було чути, як "она била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л. Укр., III, 1952, 498); Тимофій бере. долото, злегка сокирою б’є. по ньому — робить зарубки(Стельмах, II, 1962, 34); * Образно. Серце, тріпаючись, як пташка під сіткою,.. б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (Мирний, IV, 1955, 308); // Хлюпатися, плескати. Глухо бив морський прибій у берег (Трубл., II, 1955, 82). ◊ Би́ти в доло́ні кому і без додатка — плескати в долоні, аплодувати. Білозуб.. глянув на Крутояра, який теж захоплено, як і всі, бив у долоні (Собко, Біле полум’я, 1952, 113); Би́ти себе́ в гру́ди — ударяти себе кулаком у груди, запевняючи кого-небудь у чомусь або виражаючи каяття, розпач і т. ін. [1-й християнин:] Ми каємось, владико. (Всі троє.. стають навколішки і б’ють себе в груди) (Л. Укр., II, 1951, 489); Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону (Тют., Вир, 1964, 75). 2. перех., кого. Завдавати ударів кому-небудь. Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають(Шевч., II, 1953, 356); — Я був сирота… мене не любили, мене били, надо мною знущалися…(Коцюб., І, 1955, 450); // кого, по кому —чому, перен. Спрямовувати які-небудь дії, заходи проти когось, піддавати гострій критиці, викривати кого-, що-небудь. [Вітровий:] Скликайте, Іване Петровичу, загальні збори колгоспу і починайте бити ледарів і тих, хто їх покриває (Корн., II, 1955, 238); Кожна з його [В. І. Леніна] статей влучно била по ворогах революції (Біогр. Леніна, 1955, 163); // чим, перен. Завдавати страждання кому-небудь. — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами! (Коцюб., І, 1955, 55). ◊ Би́ти по кише́ні кого — завдавати збитків, шкоди кому-небудь. Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (Н.-Лев., IV, 1956, 169). 3. перех. Завдавати поразки кому-небудь, перемагати ворога в бою, на війні. — Читав я книжку по історії, все в ній сказано, як ще наші предки, запорізькі козаки, били німецьких рейтарів (Панч, Іду, 1946, 5); На порозі політком: — Депеша! Під Царицином наші б’ють білих!.. (Довж., І, 1958, 190). 4. перех. Позбавляти життя, убивати кого-небудь. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (Котл., І, 1952, 236); — Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте (Вовчок, І, 1955, 357); // Полюючи, забивати дичину. Він левів полює, левіафанів ловить, б’є пташок (Л. Укр., І, 1951, 252);Більше всього промишляв [Денис] полюванням. Літом бив качок, зимою зайців (Тют.. Вир, 1964, 240). 5. неперех. Ударами по чому-небудь створювати звуки. Гай примарний. Вечір. Літо. Спить у вербах вітровій. Десь далеко б’ють копита (Сос., II, 1958, 28); Б’є дятел. Старанно, і довго, й нудно б’є(Дмит., В обіймах сонця, 1958, 151); // у що. Грати на деяких ударних музичних інструментах.Музики грають, у бубон б’ють (Вовчок, І, 1955, 79); // Ритмічними ударами, дзвоном позначати час (про годинник). Дев’ять. Годинник б’є в кутку (Бажан, Вибр., 1940, 130); Б’ють куранти: — Добрий ранок! (Нех., Хочу буть.., 1949, 4); // безос. — Це скільки б’є? — запитав Саїд Алі у доглядачки (Ле, Міжгір’я, 1953, 277); // Бемкати, звучати (про дзвін). Бий, дзвоне, бий, Хмару розбий, Нехай хмара На татари, А сонечко на христьяне [християни], Бий, дзвоне, бий! (Шевч., II, 1953, 99); // Видавати характерні уривчасті звуки (про деяких птахів). Ніч була темна й задушлива, в хлібах дзвінко били перепели (Панч, Гомон. Україна, 1954, 108). ◊ Би́ти зорю́ — давати сигнал до сну або пробудження у військових таборах, казармах і т. ін. —Благаю бога, щоб світало. Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б’ють (Шевч., II, 1953, 48); То б’ють зорю воєнні сурмачі (Мал., І, 1956, 171); Би́ти на гвалт див. гвалт; Би́ти на спо́лох — подавати сигнал тривоги, сповіщати про небезпеку і т. ін.В хаті виразно було чути, як довго й густо били на сполох (Епік, Тв., 1958, 408); Би́ти триво́гу: а) подавати сигнал про небезпеку. Велів [Турн] тривогу бить в клепало. Щоб військо к бою виступало(Котл., І, 1952, 230); б) виявляти занепокоєння, тривожитися. Хай колонізатор б’є тривогу — Хитається тюремних стін граніт (Дор., Тобі, народе.., 1959, 84). 6. неперех. Стріляти. У дзвони дзвонять, в гармати б’ють (Сл. Гр.); Десь за лісом б’є зенітка (Тич., II, 1957, 136); Він бив наводкою прямою (Сос., II, 1958, 438). 7. перех. Розбивати, розколювати на шматки. П’є [Тимоха], гуляє.., пляшки, вікна б’є (Кв.-Осн., II, 1956, 271); Шибки б’є [бешкетник], двері ламає (Ю. Янов., І, 1954, 26); Сухо кайло б’є блискучий антрацит… (Сос., І, 1957, 59); На Дону хтось б’є ломом лід, має буть, вирубує ополонку для худоби(Тют., Вир, 1964, 478); // Топтати, толочити. Вона [Соломія] рвала його [очерет], ламала, крутила і била ногами (Коцюб., І, 1955, 362). Би́ти коло́дязь — розбиваючи тверду породу, вирубувати отвір для колодязя. І чабанував [Оленчук]по маєтках. І колодязі бив. І сіль збирав (Гончар, II, 1959, 408). 8. у сполуч. з ім., перех. Певним способом виготовляти або обробляти що-небудь. Би́ти во́вну — чухрати, чесати вовну. Все було шиє [батько] кожухи та свитки та б’є вовну на струні(Н.-Лев., І, 1956, 55); Би́ти вощи́ну — пресувати вощину. [Печариця:] Що ти бачив? Як щетину збирати та вощину бити? (Мирний, V, 1955, 153); Би́ти гро́ші, заст., рідко — карбувати гроші; Би́ти коно́плі (льон) — тіпати коноплі, льон. То було тільки корову подоїть [мати], на ступі товче, льон б’є, мак ріже (Барв., Опов.., 1902, 370); Би́ти олі́ю — вичавлювати, добувати олію з насіння. Колгоспники молотять пшеницю й жито, б’ють свіжу олію (Кучер, Дорога.., 1958, 27). 9. неперех. З силою вириватися назовні (про рідину, повітря і т. ін.); витікати сильним струменем. З-під коріння липи било джерело погожої води і відтак.. впливало до потока (Фр., VI, 1951, 33); У всі щілини й дірки [котлів] з шумом і свистом б’є пара (Еллан, II, 1958, 10); Коли він прибіг, захеканий, до свердловини, побачив, що з товстої труби могутнім чорним струмом б’є нафта (Цюпа, На крилах.., 1961, 278); * Образно. Страх і досі бив йому з очей (Панч, Гомон. Україна, 1954, 297). ◊ Би́ти джерело́м — дуже активно виявлятися. Народна ініціатива, що джерелом б’є у наших колгоспників, подолає всі труднощі (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 29); Скрізь на радянській землі б’є джерелом творча енергія народних мас (Літ. газ., 9.VIІ 1951, 1); Би́ти че́рез край див. край. 10. неперех. З особливою силою діяти на чуття людини, проникати, доноситися куди-небудь (про запах, світло і т. ін.). У вікна било полудневе проміння (Коцюб., II, 1955, 384); Вогонь бив мені в обличчя. Я не міг затулити очей (Ю. Янов., II, 1954, 75); // перев. безос., від кого — чого, перен.Яскраво виражатися зовнішніми ознаками (про риси характеру, властивості і т. ін.); випромінюватися (в 2 знач.). На її погляд, він був гарний: од його високого чола били чесність і шляхетність (Коцюб., II, 1955, 322); Якою силою, якою завзятою нездог ланною вірою б’є від цього юнака (Гончар, II, 1959, 405). Би́ти в ніс, безос., чим і без додатка — дуже відчуватися, доноситися (про сильний, різкий запах).Батько взяв сина за руку, нахилився, понюхав [голову]. — Фу-у-у! аж у ніс б’є!.. (Мирний, І, 1954, 322); У ніс било живицею і ще чимось таким, до чого принюхуєшся і не можеш зрозуміти, чим воно пахне (Збан., Малин. дзвін, 1958, 5); Би́ти в о́чі (у ві́чі): а) яскраво світити; засліплювати (про сильне, різке світло). Сонце клониться в надвечір’я і б’є прямо в очі (М. Ол., Чуєш.., 1959, 57); Величезний круглий прожектор.. б’є в очі, сліпить, наведений просто на нього [Яреська], круглий, повний, як сонце (Гончар, II, 1959, 49); б) бути дуже помітним; впадати в око. Праця відбувалася надзвичайним темпом, і люди, здавалося, не ходили, а бігали. І в той же час зразу бив в очі надзвичайний лад і організованість усієї роботи(Смолич, І, 1958, 75). 11. кого, перех. Трясти, трусити (про сильне діяння хвороби і т. ін.). Очі горіли огнем, уста тремтіли, і вся вона трусилась, мов трясця її била (Мирний, І, 1954, 264); Сама [Тася] не знала — від збудження чи від холоду — її била лихоманка, лише в метро трохи зігрілась і заспокоїлась (Дмит., Розлука, 1957, 210); // безос. Змерзла я — так мене й б’є (Барв., Опов.., 1902, 62). 12. неперех., розм. Сіпатися, пульсувати. Спазма перещіпнула голос. Коло ока б’ють живчики. Я зараз заплачу (Коцюб., II, 1955, 260). 13. на кого — що, неперех., перен., розм. Розраховувати на кого-, що-небудь; мати на увазі щось.Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Гл., Вибр., 1957, 171); — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Барв., Опов.., 1902, 412). 14. перех. Виводити з гри, забирати фігуру або карту Противника. Захищаючись.., чорні б’ють слона(Шах. композ.., 1957, 14). ◊ Бий його́ (тебе́ і т. ін.) лиха́ годи́на (си́ла бо́жа, коцюба́)!: а) вигук, яким виражають здивування або захоплення чим-небудь. А, бий тебе сила божа! Ще не чула, одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли! (Н.-Лев., II, 1956, 10); б) уживається як лайка. — Бий його лиха година! — скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (Коцюб., І, 1955, 127); Би́ти ба́йдики див. ба́йдики; Би́ти ли́хом об зе́млю — забувати горе, біду, не журитися. [Кобзар:] Бий лихом об землю! (Випива) (Мирний, V, 1955, 88); Би́ти но́ги (чо́боти) — далеко йти; марно ходити куди-небудь. — Попрощаємось, мамо, чого вам бити далі ноги (Коцюба, Перед грозою, 1958, 10); — То чого ж маєш бити чоботи на наш куток? (Стельмах, Хліб.., 1959, 214); Би́ти покло́ни, заст. — низько, до землі вклонятися. Ілько стояв перед іконами і бив низькі поклони (Л. Янов., І, 1959, 403); Маруся, смутна й невесела, усе молилася та знай поклони била (Кв.-Осн., II, 1956, 78); Би́ти телегра́му — посилати телеграму. —Вже хотіли бити телеграму, так не знали куди (Горд., І, 1959, 603); Би́ти третяка́ (тропака́ і т. ін.) —танцювати, витанцьовувати третяка, тропака і т. ін. Танцювала [Ганна] викрутасом.. Під дудку била третяка (Котл., І, 1952, 73); А Марина б’є тропака та ще й приспівує (Н.-Лев., І, 1956, 95); Би́ти чоло́м, заст.: а) низько вклонятися кому небудь, шанобливо вітати когось. [Купець:] Селям-алейкум, славний воєводо! Із Перекопа караван тобі.. Дарунками оцими б’є чолом! (Коч., І, 1956, 482); б) уклінію просити кого-небудь про щось. [Яків:] Сідай [Семене] на мотоцикл і їдь до баби Хими. Вона на всю губернію колись славилась як повариха.. їдь і бий чолом від партійної організації — лай прийде в нашу їдальню на місяць-другий молодих навчити (Зар., Антеї, 1961, 51). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 168. Бити, б’ю, б’єш, гл. 1) Бить, наносить удары. Дурного і в церкві б’ють. Посл. За що мене, мужу, б’єш, за якії вчинки? Н. п.Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б’є. Шевч. Не по чім і б’є, як не по голові. Въ томъ то и бѣда, въ томъ то и дѣло. Ном. № 7367. 2) О лошадяхъ: лягать: Кобила б’є. 3) Вколачивать. Бити палі. 4) О водѣ, волнѣ и пр. Бить стремительно, литься, течь. Вода так і б’є. Ой не ходи коло води, буде хвиля бити. Мет. 70. Ніна била з рота. Стор. МПр. 19. 5) О часахъ, колоколѣ и пр. Звонить, бить. В усі дзвони б’ють. Грин. ІІІ. 275. У дзвони дзвонять, в гармати б’ють. О. 1862. II. 59. 6) Разбивать, бить. Бити вікна. На мою невісточку не настачишся горшків та мисок: так б’є, хоч що тиждня нові купуй. Харьк. 7) — на кого. Нападать, наступать на кого (во время войны). І хоче ворогом на тебе бити. К. ДН. 172.Прийшов чужоземець татарин і ото вже на Вишгород б’є. АД. І. 50. 8) О вѣтрѣ, метели: вѣять, нести. Б’є вітер на чистому. Новомоск. у. На Миколи перестало бити, за те ушкварив мороз. Мир. Пов. I. 113. Завірюха б’є. Грин. II. 97. 9) Корчить въ эпилепсіи. Бодай тебе било до землі, аби з ті дух вибило. (Проклятіе — пожеланіе смерти отъ эпилепсіи). Фр. Пр. 31. 10) Олію бити. Выжимать постное масло. 11) Бити третяка. Танцовать. Під дудку била третяка. Котл. Ен. 12) Байдики бити. Ничего не дѣлать, бить баклуши. Ком. II. 17. 13) Бити на забій. Бить на смерть. Б’є жінку на забій. Н. Вол. у. 14) Поклони бити. Бить поклоны. Прийшли в каплицю перед Феба, Еней поклони бити став. Котл. Ен. 15) — вовну, повсті. Перебивать шерсть, дѣлать войлоки. ЗОЮР. І. 48. Сим. 197. 16) — телеґрам. Посылать телеграмму. Лохв. у. 17) — шила. Родъ игры у парней. О. 1861. XI. Св. 31. 18) — чолом. См. Чоло. 19) Бодай тя на сон било! Чтобъ ты не могъ заснуть. Фр. Пр. 29.

Словник синонімів

БИ́ТИпо чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИпідсил. розм.,ГАТИ́ТИпідсил. розм.,ГЕ́ПАТИпідсил. розм.,ГИЛИ́ТИпідсил. розм.,ГРІ́ТИпо чому, об що, у що, підсил. розм.,ДУБА́СИТИпідсил. розм.,КРЕСА́ТИпідсил. розм.,МОЛОТИ́ТИпо чому, об що, у що, підсил. розм.,МОСТИ́ТИпідсил. розм.,ПРА́ТИпідсил. розм.,САДИ́ТИпідсил. розм.;УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ] (про окремі удари); БА́ЦАТИрозм. (ударяти з різким коротким звуком). Тимофій бере долото, злегка сокирою б’є по ньому - робить зарубку (М. Стельмах); Він знову згадав за молоток і, відвернувшись, якось аж люто почав гамселити по цвяхах (О. Гончар); Він підхопився на ноги і став гатить підбором в те місце, де стояла щука, аж доки під чоботом не хрокнула вода (Григір Тютюнник); Понеслася журлива пісня; і вголос їй дружкова шабля гепає в стелю раз, удруге і втретє (Панас Мирний); Ті, що сиділи у перших рядах, не тільки аплодували, а й гріли чобітьми в підлогу (В. Кучер);Крешуть коні кригу копитами (М. Терещенко); Рязанов над силу молотив колотушкою по дзеркальних вічках контейнера (В. Логвиненко); Коні.., глухо ржучи самим черевом, в землю мостили копитом (П. Тичина); Перемо так ціпами, що, мабуть, аж на край села чутно (Панас Мирний); Десятки кулаків садять, б’ють у двері, закладені зовні, як прогоничем, товстим ломом (О. Гончар); Могутнім хвостом ударяв [кит] пароплав по боках і ховався в воду (М. Трублаїні). - Пор. 1. сту́кати, 1. уда́рити. БИ́ТИкого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИрозм. рідше,МІ́РЯТИкого, перев. чим, розм.,ПИСА́ТИперев. у що, по чому, розм.,ПО́ШТУВАТИкого, перев. чим, розм.,ПРИГОЩА́ТИ[ПРИГО́ЩУВАТИ]кого, перев. чим, розм.,ЧАСТУВА́ТИкого, перев. чим, розм.,ТЯ́ТИ[ТНУ́ТИ]рідше,ТРІ́СКАТИкого, перев. по чому або у що, чим, розм.,ГАМСЕ́ЛИТИпідсил. розм.,ГАТИ́ТИпідсил. розм.,ГЕ́ПАТИпідсил. розм.,ГИЛИ́ТИпідсил. розм.,ГОЛО́МШИТИпідсил. розм.,ГРІ́ТИ підсил. розм.,ДАВА́ТИкому, перев. у що, по чому, підсил. розм.,ДУБА́СИТИпідсил. розм.,ДУ́ТИпідсил. розм.,ДУХОПЕ́ЛИТИпідсил. розм.,КОЛОШМА́ТИТИпідсил. розм.,КРЕСА́ТИпідсил. розм.,КРОПИ́ТИпідсил. розм.,ЛОКШИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПЦЮВА́ТИпідсил. розм.,ЛУШПА́РИТИпідсил. розм.,ЛУЩИ́ТИпідсил. розм.,МАНІ́ЖИТИпідсил. розм.,МІСИ́ТИпідсил. розм.,МОЛОТИ́ТИпідсил. розм.,МОСТИ́ТИпідсил. розм.,МОТЛОШИ́ТИпідсил. розм.,НАКЛАДА́ТИкому, підсил.розм.,ПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм.,ПОЛОСКА́ТИперев. чим, підсил. розм.,ПОТЯГА́ТИ[ПОТЯ́ГУВАТИ]перев. чим, підсил. розм.,ПРА́ТИперев. чим. підсил. розм.,РЕПІ́ЖИТИпідсил. розм.,ПІ́ЖИТИ підсил. розм.,рідше,САДИ́ТИперев. чим, підсил. розм.,СТРИ́ГТИкого, перев. чим, по чому, підсил. розм.,ТІ́ПАТИпідсил. розм.,ТЛУМИ́ТИпідсил. розм.,ТОВКМА́ЧИТИпідсил. розм.,ТОВКТИ́підсил. розм.,ТОЛОЧИ́ТИпідсил. розм.,ТРОЩИ́ТИпідсил. розм.,ЧЕСА́ТИперев. чим, підсил. розм.,ЧОВПТИ́підсил. розм.,ЧУ́ХРАТИпідсил. розм.,ШКВА́РИТИперев. чим, підсил. розм.,ШМАТУВА́ТИпідсил. розм.,ШПА́РИТИперев. чим,підсил. розм.,МО́РСКАТИпідсил. розм.,рідко, БА́НИТИпідсил. діал.,ВАЛИ́ТИпідсил.діал.,МОЛОСУВА́ТИпідсил. діал.,ПРАСУВА́ТИпідсил. діал.; ОБКЛАДА́ТИрозм.,ОКЛАДА́ТИрозм. (кого, перев. чим - бити кругом, по всій поверхні); СИ́ПАТИкому, перев. що, розм. (часто); ПІДДАВА́ТИчим, розм. (звичайно знизу вгору);ВІДВА́ЖУВАТИкому, що або чим, розм.,ЗАТО́ПЛЮВАТИкому, в що, підсил. вульг.,ОГРІВА́ТИкого, перев. чим, підсил. розм.,ОПЕРІ́ЗУВАТИкого, перев. чим, підсил. розм.,ОПЕРІ́ЩУВАТИкого, перев. чим, підсил., розм.,ЗАЦІ́ДЖУВАТИкому в що, підсил. вульг. (про окремі удари); КУЛА́ЧИТИрозм. (бити кулаком, кулаками);СТУСУВА́ТИрозм., ТАСУВА́ТИрозм., ТУ́ЗАТИ[ТУСА́ТИ]розм. (бити, штовхаючи чим-небудь - звичайно кулаком або ногою); ЧУ́БИТИрозм. (бити, хапаючи за чуба, волосся, а також бити взагалі); ВИТЯГА́ТИ[ВИТЯ́ГУВАТИ]розм. (чим - протягуючи по тілу);ШЛЬО́ПАТИрозм. (злегка бити рукою, долонею, перев. дітей); ПОЛОСУВА́ТИрозм.(залишаючи сліди, рубці у вигляді смуг); ГУЛЯ́ТИпо кому-чому, підсил. розм. (про знаряддя побоїв). Вибачайте, що не вивчив, Бо й мене хоч били, Добре били, а багато Дечому навчили!! (Т. Шевченко); Узяв батько сина побивати, взяла мати тяжко дорікати(В. Стефаник); Андрій міряв лозиною то одного, то другого (С. Васильченко); Кричить[ісправник], біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Т. Шевченко); - Досить мені, що старший десь воює, а батька старого тут нагаями поштують! (І. Цюпа); Іванка вже не раз частували стусанами під боки, та він не ображався і не лаявся (А. Хижняк); Іван тяв перший, просто в чоло (М. Коцюбинський); Вона не тріскала доньку ложкою по лобі.., а сумирно зітхала (М. Стельмах); - Разом тих панів мостивих, добрим гуртом будете так сильно лупцювати, так дуже духопелити... - Гамселити, - підказав Покиван. - Товкмачити, - підказали з юрби. - Дубасити! - Гріти! Періщити! - Гатити! Молотити! Дубцювати! - Хворостити! Хвоїти! Шпарити! Чухрати! - Окладати! Банити! Пужити! Шмагати! - Трощити! - Гепати! Гилити! Голомшити! Кулачити! Маніжити! Локшити! Потрошити!(О. Ільченко); Павло Гречаний, у подертій сорочці і з розбитою бровою, гатив розкуркулених направо й наліво (Григорій Тютюнник); - Давайте всім і в ніс і в уси (І. Котляревський); Вони налітали один на одного, одскакували, падали, вертілися по землі, схоплювались і знову дубасили один одного (Г. Коцюба); - Плітьми мене, шельму, дути! Козацькими нагаями пороти!.. - скрикнув Довбня (Панас Мирний); [Андрій:] То ж хулігани!Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); Батько зняв із себе пояса, склав його вдвоє і - стій і дивися - кропив Мефодя (Б. Харчук); Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (О. Іваненко); Голова й десяцький перелякались... Вони думали, що з-під мосту вискакують дідьки та луплять їх по спині (І. Нечуй-Левицький); - Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив (О. Довженко);А малеча-хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (А. Головко); Вони [борці] попускалися один одного і розпирслися по кутах, але капрал не переставав лущити їх держаком, куди тільки міг засягнути (І. Франко); Часто й густо батько його маніжив за це (Панас Мирний); А дрібнота Уже за порогом як кинеться по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити (Т. Шевченко); [Гаврило:] Братія запорозька, хто з вас не пропивав у житті своєму штанів і сорочок, нехай той бере кия і починає мене, грішного, молотити (О. Корнійчук); Ох же ж і мостили їх [панів]! Ой, по тім’ю стукали! На наших гвинтівочках чукикали, чукали (П. Тичина); Витарабанившися[вилізши] на Сука, толочив [Лемко] його ногами, як баба капусту в бочці або жвавий парубок сіно на оборозі, мотлошив бідака (С. Ковалів); Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич); Не добігши одне до одного, вони [півні] злітають угору, ..відчайдушно періщать один одного розчепіреними крильми (Є. Гуцало); Хлопець зривається бігти до корів, за ним конем економ, полоще його нагаєм (С. Васильченко); Потягає [вартовий] його кілька разів тройчаткою, той хрипить, заціпивши зуби (Леся Українка); На його руках, плечах і ногах сиділи три сильні драби, а два інші прали канчуками (І. Франко); Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек. Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (А. Хижняк); Колісник гукав.., аж вікна бряжчали, за що його кума раз по раз садила кулаком у спину (Панас Мирний); Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (І. Котляревський); - А Мартина торік не тіпав на леваді той паршивий Комлик? Спасибі, люди розборонили, а то на місці поклав би... (Г. Коска); - Серце б’ється, живий, - відповів перший. - Видно, гадюки ті ногами його товкли: весь одяг і обличчя в піску (Ю. Шовкопляс); Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник);Човпуть його, мов дурного (Номис); Хомиха кожен день свого Хому чухрала (Л. Боровиковський); Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Н. Кобринська); - Жерти так умієте? - і шпурляла [мачуха] якоюсь ломакою услід за чоловіком, а пасербиці сипала запотиличниками (Г. Хоткевич); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб); Юра розмахується і з усієї сили затоплює Васюті в пику так, що Васюта падає (Ю. Смолич); Старий, побачивши Свирида і сина, мовчки стає проти них, мовчки підіймає палицю і огріває нею Тимофія по плечі (М. Стельмах); Вхопили того бурсака за патли, виволокли з кадовба, давай його.. стусувать(О. Стороженко); Жандарми кинулись гуртом на матроса. Вони схопили його, .. почали тасувати кулаками й ногами (О. Досвітній); Добре зодягнений воєводський дозорець.. ногами тусав якусь дівчину (І. Ле); - Ми Галю від того шибеника [Василя] одняли. Надушив її та й чубить (Панас Мирний); Козак.. бере в руки кий і витягає ним по плечах свого ж товариша, коли він чим завинив (П. Панч); Він не чув, як по спині гуляв З усіх сил володарський канчук (П. Грабовський). - Пор. 1. поби́ти, 2. уда́рити, 1. шмага́ти, 1.штовха́ти. БИ́ТИ (особ. і безос. - з особливою силою діяти на органи чуття людини; про запах, світло, звук і т. ін. - проникати, долинати куди-небудь), УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ], ШИБА́ТИрозм. - Док.: уда́рити[вда́рити], шибну́ти. В вікна б’є проміння злива, і каштани шлють привіт(В. Сосюра). Кожен струс [машини] боляче відгукувався в пораненій нозі, біль гостро ударяв у мозок (С. Голованівський); Крізь голубий морозяний туман Трави посохлої ударив запах милий (М. Рильський); Ждуть вони, ждуть ті дівчата - не кличуть до комнат[кімнат]: хоч би швидше кликали, то не так би в голову шибало (Ганна Барвінок). БИ́ТИСЯ (про серце, кровоносні судини - ритмічно скорочуватися; про кров - ритмічно рухатися), БИ́ТИрозм.,ПУЛЬСУВА́ТИ, СТУ́КАТИ,СТУКОТА́ТИ[СТУКОТІ́ТИ]підсил.,СТУГОНІ́ТИпідсил.,ГУ́ПАТИпідсил. розм. (про серце, кров - сильно битися); КОЛОТИ́ТИСЯ, КАЛАТА́ТИСЯ, КАЛАТА́ТИ,ТІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИ, ТРІПОТА́ТИ[ТРІПОТІ́ТИ]підсил.,СТРЕПЕХА́ТИСЯрозм.,ТОВКТИ́СЯрозм.,ТОКОТА́ТИ[ТОКОТІ́ТИ]розм.,ША́РПАТИСЯ(про серце - сильно, прискорено або нерівно різкими поштовхами битися); ЗДРИГА́ТИСЯ,СІ́ПАТИСЯ, ТЬО́ХКАТИрозм., ТЕ́НЬКАТИрозм. (про серце - сильно битися від страху, радості і т. ін). - Док.: сту́кнути, гу́пнути, ті́пнутися, трі́пну́тися, трі́пнути,стрепену́тися, стрепехну́тися, ша́рпну́тися, здригну́тися, сіпну́тися, тьо́хнути,те́нькнути. Ніколи, мабуть, історія не стискалась у такий химерний клубок, ніколи серця мільйонів не бились у такому наднапруженні (О. Довженко); Поки б’ється в жилах кров, ..нас все вперед веде любов! (В. Сосюра); Коло ока б’ють живчики (М. Коцюбинський); Її рука лежала у нього на чолі. Якась жилка гарячково пульсувала на скроні під її пальцями, і вона розуміла, що він живий (П. Дорошко); Думки шугали у Тасиній голові, кров стукала в скроні (Л. Дмитерко); В грудях стукотить серце, неначе хоче вискочити (І. Нечуй-Левицький); Дівчина озирається на всі боки і, чуючи, як гупає серце, підіймає.. обличчя до місяця (М. Стельмах); Небезпеки не було, але однаково в мене дуже колотилося серце і стукало щось у скронях (Л. Смілянський); Серце, - як не вискочить, - тіпається, шпарко ганяє гарячу кров по жилах (Панас Мирний); З переляку товклось йому в грудях серце, аж дух запирало (Л. Мартович); В руках у неї старий, жовтий лист. Пальці починають тремтіти, і серце сіпається в грудях (Ірина Вільде); Юрине серце тьохкає і підплигує в грудях, мов у порожнечі (Ю. Смолич). - Пор. 1. завмира́ти, 1. сі́патися. ВИРИВА́ТИСЯ (прориваючись, виходити назовні, раптово з’являтися де-небудь),ДОБУВА́ТИСЯ, ЖБУ́ХАТИрозм.; БИ́ТИ, БИ́ТИСЯ, ФОНТАНУВА́ТИ,УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ] (про воду, нафту, газ і т. ін.); БУ́ХАТИ (вириватися густою масою). - Док.: ви́рватися, добу́тися, жбу́хнути, уда́рити[вда́рити]. Червоне полум’я виривалось із чорних челюстей (М. Коцюбинський); З кратера вирвалися гази; На вершку був отвір, крізь який клубами добувається дим (Юліан Опільський); Тут огонь жбухає, як із пекла (І. Франко); Коли він прибіг, захеканий, до свердловини, побачив, що з товстої труби могутнім чорним струмом б’є нафта (І. Цюпа); Б’ється глибоке джерельце - чисте, як материні сльози (І. Муратов); Неподалік Ужгорода просто з-під землі фонтанує гаряча мінеральна вода (з газети); Буха од коней пара, біжать кудись люди, а мороз креше(М. Коцюбинський). ДЗВОНИ́ТИ (викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком тощо; видавати дзвін); БО́ВКАТИрозм., БЕ́ВКАТИрозм., БЕ́МКАТИрозм., БА́МКАТИрозм.,БО́МКАТИрозм.рідше,БАЛА́МКАТИдіал. (перев. про великий дзвін); ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ,ТЕЛЕ́НЬКАТИрозм., ТЕ́НЬКАТИрозм. (перев. про дзвоник); КАЛАТА́ТИ, БИ́ТИ (перев. сигналізувати дзвоном про щось); ВИДЗВО́НЮВАТИ (старанно або раз у раз). - Док.:продзвони́ти, пробо́вкати, бо́вкнути, пробе́вкати, бе́вкнути, пробе́мкати, бе́мкнути,проба́мкати, ба́мкнути, пробо́мкати, бо́мкнути, пробала́мкати, дзеле́нькнути,теле́нькнути, те́нькнути, прокалата́ти, калатну́ти, проби́ти, уда́рити[вда́рити]. Бовкає дзвін. Дзвонить старий попик (О. Довженко); За стіною в їдальні почав дзвонити годинник(А. Головко); Дзвін сумно бевкав на ґвалт (І. Нечуй-Левицький); Настобісіло їй літувати в степу, кухарювати, бемкати в рейку (М. Рудь); На дзвіниці бамкнув тривожно дзвін(Мирослав Ірчан); На дзвіниці.. монотонно баламкав одинокий дзвін (В. Гжицький);Дзвоник земської пошти, якою я їхав, дзеленькав монотонно (М. Коцюбинський); Дрібно теленькали дзвони найменші (О. Ільченко); На монастирській дзвіниці тенькали жалобні дзвони (І. Микитенко); Він, Василько, калатав у дзвони, коли вода прорвала греблю (О. Донченко); Дзвоник калатав собі на подвір’ї, скликаючи нас, але ми його не чули (М. Чабанівський); Бубни б’ють, і хитається в танку Індіанський убогий вігвам (А. Малишко);Видзвонювала гітара надривно й сумно (П. Кочура). ЛЯ́СКАТИ (ударяти, бити долонею або чимось гнучким по чомусь еластичному, утворюючи короткі різкі звуки), ТРЯ́СКАТИ[ТРА́СКАТИдіал.], ЛЯ́ПАТИ,ПА́ЦАТИрозм.;ШЛЬО́ПАТИрозм. (із шумом ударяти по чомусь м’якому, рідкому);ЦЬВО́ХКАТИкого, що, по кому-чому й без додатка, розм. (сильно, з розмаху ударяти батогом, різкою тощо по кому-, чому-небудь); ДАВА́ТИ ЛЯЩА́кому. - Док.: ля́снути,тря́снути, ля́пнути, шльо́пнути, цьво́хнути, да́ти ляща́. Сміється і Поль, але підбадьорююче ляскає Віктора по плечу (О. Іваненко); Але пані траскає грізно прутом по столику й у класі тихне (П. Козланюк); Ляпаю руками по задубілих халявах, а вони озиваються музикою (М. Стельмах); Сагайда іноді любить.. всією п’ятірнею проводити Маковейчикові од лоба до підборіддя. - Не пацайте! -кричить тоді боєць (О. Гончар).Перегукувались пароплави на Дніпрі, шльопали важко колесами коло самої пристані, збурювали гвинтами воду (І. Цюпа); Дядько Микита замовк і ретельно цьвохкав кобильчину, що з великою потугою вивозила з яру сани (І. Кириленко); За невдачу серце зривав [дяк] завжди на наймиті. Дня того не було, щоб не давав чубровки або ляща (С. Васильченко). - Пор. 2. би́ти. НАДІ́ЯТИСЯна що, з інфін., із спол. що (вважати ймовірним здійснення чогось бажаного, мати надію на що-небудь),ГАДА́ТИз інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін.,ДУ́МАТИз інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін.,ДУ́МАТИ Й ГАДА́ТИперев. при запереченні, розм.;СПОДІВА́ТИСЯ, СПОДІВА́ТИ заст. (з більшою певністю і на бажаніші результати);УПОВА́ТИ[ВПОВА́ТИ] на що, із спол. що, заст., уроч.(твердо надіятися);РОЗРАХО́ВУВАТИ на кого-що,РАХУВА́ТИ на що, розм.,БИ́ТИна кого-що, розм. (на основі яких-небудь міркувань); ВА́ЖИТИна кого - що (сподіваючись мати своїм). Ні на що вже надіятись! Попропадало усе і на полі і по вгородам [городах] (Г. Квітка-Основ’яненко); Сайгор даремно гадав заснути - не міг (М. Хвильовий); Не думав і не гадав зустріти тут приятеля; Він сподівався дістати од тіток двоє сіл після їх смерті(І. Нечуй-Левицький); - Недобре чинити таке, гетьмане, - з докором проказав Демид, - уповали на тебе, як на батька рідного... (Н. Рибак); - Хто може розраховувати на більші матеріальні блага? (Є. Гуцало); Правда, і Алі, і Фатьма.. не знали стежок і легко могли заблудитися в їх лабіринті - і на це рахувала погоня (М. Коцюбинський); - Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Ганна Барвінок); Мотря важить на іншого... на того Гайдученка (Марко Вовчок). ПЕРЕМОГТИ́кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ,ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ,ПОКОНА́ТИзаст.,ПОДОЛІ́ТИрідше,ПОВЕ́РГНУТИ[ПОВЕ́РГТИ]уроч.,ПОПРА́ТИуроч.,ЗМОГТИ́розм.,ПЕРЕПЕ́РТИфам.;ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУЖАТИ,ЗДУ́ЖАТИ (перев. міряючись силами); ПОВОЮВА́ТИ, ЗВОЮВА́ТИрозм. (у битві);ЗЛАМА́ТИ[ЗЛОМИ́ТИ]розм. (позбавити супротивника можливості дати відсіч);РОЗБИ́ТИ, ПОБИ́ТИ, РОЗГРОМИ́ТИ, ПОГРОМИ́ТИ, РОЗТРОЩИ́ТИ,ПОТРОЩИ́ТИ, РОЗМОЛОТИ́ТИрозм. (вщент); ДОБИ́ТИкого, що (остаточно);ВИ́ГРАТИщо (вийти переможцем у боротьбі, грі тощо). - Недок.: перемага́ти, боро́ти,побо́рюватирідшезбо́рювати, перебо́рювати, дола́ти, подо́луватирідшеповерга́ти,попира́ти, змага́ти, переси́лювати, оси́лювати, поду́жувати, звойо́вувати, розбива́ти,би́ти, побива́тирозм.громи́ти, розгро́млювати, трощи́ти, розтро́щувати, добива́ти. [Елеазар:] Ворог злий поранив руку, мені правицю відрубав!Кого ж тепер я переможу і хто не подола мене? (Леся Українка); Ніхто нас в битві не зборов і вже довіку не поборе! (М. Упеник); - Он скільки орд перебрело через Дике Поле, а де вони? Розвіялись, мов порох.. А наш народ усіх переборов (С. Добровольський); Він, найдужчих подолавши, Нагороду з бою взяв (Леся Українка); Люди співали псалми, молячи Бога, щоб допоміг здолати ворога (П. Кочура); Голіруч хотів король Рися поконати (Д. Павличко); Всякого ж, хто нашій справі ворожий, сонце хай спалить, повергне народ (П. Тичина); Тепер ти на гвардійськім кладовищі Лежиш, мій друже, серед вірних друзів, Що смертю смерть попрали, як і ти(М. Рильський); Ми всі дороги пройшли, Днів розірвавши туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворона стан (П. Усенко); [Князь:] Се що знов? Ти думаєш, що перепреш мене? (І. Франко); - Це ж Гоголь сказав у своєму "Тарасі Бульбі" могутні слова: - Та хіба знайдуться в світі такі вогні, муки і така сила, що пересилила б руську силу! (М. Рильський); Да не скаже хитрий ворог: "Я його подужав" (Т. Шевченко); Повоювали[лицарі] князеве військо, а самого князя в полон узяли (С. Васильченко); Жінки в один голос: - Ой, не пустіть, голубчики, тих панів більше, бо не життя нам, бідним. Звоюйте їх хутчіш (Мирослав Ірчан); Нас у битві не зламали, не здолали вороги (М. Упеник); Богдан пішов з військом навперейми королеві, розбив його військо під Зборовим, вирубав упень кільки польських полків (І. Нечуй-Левицький); - Ти з ним та його бандою на смерть сходився, побив, погромив (О. Гончар); В глибокій долині ріки Стрий руське військо наголову розгромило турка (С. Чорнобривець); Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо впень ворогів (М. Бажан); Супротивних потрощив [Еней] (І. Котляревський);Сило велика, устань, як стихія!Чорного звіра розбий і добий! (М. Рильський); Один за одного стій - виграєш бій! (прислів’я). - Пор. 1. переборо́ти, 2. спра́витися. ПОБИ́ТИкого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИкому що, рідше, ВСИ́ПАТИкому, розм., НАСИ́ПАТИкому, розм., НАДАВА́ТИкому, розм.,НАКЛА́СТИкому, розм., НАКЛЕПА́ТИкому що, розм., ВІДДУБА́СИТИрозм.,НАДУБА́СИТИрозм., ВІДЛУПЦЮВА́ТИрозм., НАЛУПЦЮВА́ТИрозм.,ВІДЛУПИ́ТИрозм., НАЛУПИ́ТИрозм., ПОМОРДУВА́ТИрозм., ПОГРІ́ТИрозм.,НАБУ́ХАТИрозм., ВІДМОЛОТИ́ТИрозм., УМОЛОТИ́ТИ[ВМОЛОТИ́ТИ]розм.,ОБМОЛОТИ́ТИрозм., ЗМОЛОТИ́ТИрозм., ОБЧУХРАТИрозм.,НАКОЛОШМА́ТИТИщо кому, розм., ПОКОЛОШМА́ТИТИрозм.,ВІДКОЛОШМА́ТИТИрозм., ВИ́МАНІЖИТИрозм., ПРОМАНІ́ЖИТИрозм.,НАТОВКТИ́розм., НАТАСУВА́ТИрозм., ПОТАСУВА́ТИрозм., ВІДДУХОПЕ́ЛИТИрозм.,НАТІПА́ТИрозм., ПОТІПА́ТИрозм., ПОТРІПА́ТИрозм., ПОПА́РИТИрозм.,ВІДЖА́РИТИрозм., ВІДЛАТА́ТИрозм., ПОКРОПИ́ТИрозм.,ПОБЛАГОСЛОВИ́ТИжарт., ірон., ПОШАНУВА́ТИжарт., ірон.; ПОШМАГА́ТИ,ВИ́ШМАГАТИрозм., НАШМАГА́ТИрозм., ВИ́СІКТИрозм., ВИ́ПОРОТИрозм.,ВИ́ШПАРИТИрозм., ПРОХВОРОСТИ́ТИрозм. (перев. чимсь гнучким);ПОКУЛА́ЧИТИрозм. (кулаками); ПОТОВКМА́ЧИТИрозм., ПОТОВКТИ́розм.,ВІДТОВКТИ́що кому, розм. (з усіх боків, пошкодивши частини тіла);ВІДХЛЯ́ПАТИрозм., ВІДШЛЬО́ПАТИрозм., НАШЛЬО́ПАТИрозм. (надавати ляпанців);ВИ́ЧУБИТИрозм. (тягаючи за чуба). Станішевського, співробітника студії,.. привівши до якоїсь штабної установи, сильно побили (О. Довженко); Як пішов же я до пана Поминатись плати, То він мене набив добре Да ще й випхав з хати (пісня); - Та цитьте, чортові сороки! - Юпитер грізно закричав: - Обом вам обіб’ю я щоки (І. Котляревський); -Ну, здер штанці, ну, всипав Соплі, скільки належало (З. Тулуб); - Вихопив з рук ту кочергу я та так їй насипав, що до нових віників пам’ятатиме (Ю. Збанацький); Видерка йшов проти волі й на знак протесту все хникав, аж Олекса пригрозив, що йому надає - тоді замовчав (Г. Хоткевич); Якби склалося до бійки, Вдвох наклали б одинцю, Хоч би й лепському бійцю! (І. Манжура); - Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй.. так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам’ятала б до нових віників (І. Нечуй-Левицький); [Василь:] У рибалок тільки нічого не зачіпай, так і вони тебе не зачеплять, а підцупиш що - битимуть, доженуть і віддубасять! (М. Кропивницький); Левко косився на свою внучку, бурчав: - Будеш водитися з цим комбайнером - їй-богу, відлупцюю (І. Драч); -Кинусь на розшуки, зловлю, натовчу, налупцюю, та тільки ж биттям хіба виховаєш? (О. Гончар); - Але ж дивись ти мені, висунь носа куди не треба, одлуплю! (М. Шеремет);Побоявся [Микита] тільки, щоб панич не наздогнав та не налупив (С. Васильченко);Сьогодні сама пані так Марину помордувала, що й не впізнати (Н. Рибак); Як заверещить, заляскотить на мене.. Прийде, каже, чоловік, то добре тебе погріє (Ганна Барвінок);Набухали кулаками по спині (Словник Б. Грінченка); Відмолотив Михайло Уласа, як гороховий сніп, зо всіх боків (П. Козланюк); - Положи свою панєнку вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, одразу.. шовковою і ґречною стане (М. Стельмах); Чи не обмолотити Юрка, мов сніп? Не він же перший прийшов до Христини! (М. Стельмах);Встати хоче [козак], та не може. А тут прибігли дядьки з кілками, змолотили б, як вальок глини (Григорій Тютюнник); - А може, пику їй наколошматити добре, щоб не лізла! - кілька разів думав Вовка (О. Копиленко); Двох гімназистів поколошматили так, що їх повезли додому на візниках (С. Добровольський); Як візьме [мірошник] набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (збірник "Україна сміється"); Я його добре проманіжив - знатиме, як мене займати (Словник Б. Грінченка); Мене Амата ублагала і так боки натасовала, Що я Енею одказав (І. Котляревський); [Герцель:] Неси гроші, бо я тебе тут так потасую, що з тебе самого риба посиплеться!.. (І. Карпенко-Карий); -Мамо, а Сергій Кушнір з пальта мого сміявся.. Так ми з Дмитром штундиним його оддухопелили (В. Дрозд); Призвуть, було, [козаки] якого гуляку-хлопця, натіпають і скажуть: "Оце тобі "пам’ятне", щоб не забув, де бито тебе" (збірник "Легенди та перекази"); - А мені б тільки пана потіпати, я з нього душу витрясу (П. Панч); Ой ішов я з вечорниць Через перелази, Як попарить мужик ціпом Щось зо штири рази (пісня); Узяли його лакеї на стайню, та так оджарили, що ні лягти, ні сісти... (Панас Мирний);Відлатав я йому боки (Словник Б. Грінченка); [Семен:] Прикажчик хотів нас покропити різками за те, що телят упустили в шкоду (М. Кропивницький); [Савка:] Ось як піду я в хату та візьму батіг довгий, то так поблагословлю, що зразу де та й охота дінеться (С. Васильченко); - Оберігайте, шануйте пана, мов болячку, то він так вас пошанує, як мене, - поводив [Щербина] побитою спиною... (М. Стельмах); Софія хотіла обурено вигукнути, що ота "чужа дитина" пошмагала її доньку, але змовчала (А. Дімаров); Як він попоїв, чернець ізнову добре вишмагав його різками (переклад М. Лукаша); - Як вихор, налетів [Наливайко],.. щокою шашки боки й спину нашмагав (І. Ле); - Що ж це, хіба мені не вільно висікти мого хлопа, якщо він провиниться? (І. Франко); Поліцаї випороли канчуками шістдесятирічного діда Потапа і його тридцятилітню невістку (В. Козаченко); Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята (Словник Б. Грінченка); -Хочеться задерти спідничку та нашльопати так, як вас колись, в дитинстві, мамуля шльопала (В. Гжицький); І така на себе досада мене допікає, що якби се не я, а хтось інший, то б до ладу його вичубив (Марко Вовчок). - Пор. 2. би́ти, 1. уда́рити, відшмага́ти. РОЗБИ́ТИ (ударяючи, порушити цілісність чого-небудь), ПОБИ́ТИ, РОЗТОВКТИ́розм.,ПОТОВКТИ́розм.,ПОТРОЩИ́ТИрозм.,РОЗТРОЩИ́ТИрозм.,РОЗЧУХРА́ТИрозм.,РОЗТОРОЩИ́ТИдіал.;РОЗЧЕРЕПИ́ТИрозм.(вщент, на черепки); СТОВКТИ́розм. (частини тіла); ПРОВАЛИ́ТИ (голову, ніс). - Недок.:розбива́ти, би́ти, розтовкувати, розтро́щувати, розчу́хрувати, прова́лювати. Жайсак розбив грудку цукру на три шматочки і поклав один з них орляті в дзьоб (З. Тулуб); - Всюди, де вас не будуть допитувати, маєте говорити одно: ви хотіли тільки налякати пана, побити, потрощити йому зі злості вікна (М. Стельмах); Розтовкла таку добру макітру (Словник Б. Грінченка); Як-то раз, напившись дуже, та зачепився з шинкарем, та потовк йому усі пляшки і усі чарки (Г. Квітка-Основ’яненко); Заревли гармати. Козаки полізли на вали, розтрощили баркани (І. Нечуй-Левицький); А море з лиха аж реве.. Всі човники їх розчухрало, Багацько війська тут пропало (І. Котляревський); Я сильний, віковічні скали розторощу, на землю повалю... (І. Франко); Але тілько за поріг - Зачепився[кошовий] зразу І в цариці - трах-тарах! - Розчерепив вазу (С. Руданський); Упав.. до ями[камінець] і стовк Тарасові два пальці на нозі (О. Ковінька); Вони душили один одного, кусали, штрикали складаними ножиками, провалювали один одному носи чим попало (О. Довженко). СТРІЛЯ́ТИ (робити постріл, постріли з вогнепальної зброї), БИ́ТИ,ПАЛИ́ТИрозм.,СМАЛИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПИ́ТИпідсил. розм.,ЧЕСА́ТИпідсил. розм.,ГАТИ́ТИпідсил. розм.,ДОВБА́ТИпідсил. розм.,ДОВБТИ́підсил. розм. (уперто й методично - перев. з гармат); СТРОЧИ́ТИ, ТАТА́КАТИрозм., ТА́КАТИрозм., ТАТА́ХКАТИрозм. (з кулемета, автомата); СТУ́КАТИ (неголосно, на відстані); СТУГОНІ́ТИ (безперервно і сильно); ПОСИЛА́ТИ (із сл. куля, снаряд і т. ін.). - Док.: ви́стрелити,стре́льнути[стрі́льну́ти], уда́рити[вда́рити], ви́палити, лу́пнути, чесну́ти, чесону́ти,вгати́ти, довбну́ти, довбону́ти, пальну́ти, палахнутирозм.прострочи́ти, тата́кнути,тата́хнути, сту́кнути, посла́ти. Вдалині стріляє білими димками швидкострільна гармата крейсера (Ю. Яновський); - Як на війні було: стрілянина, з гармат же били, як барикади розбивали (А. Головко); [Кряж:] То я тоді, як смеркло, запріг коней, викликав Ганю, закутав її в бурку і - по конях..! Вискочив її батько, спустив собаку з ланцюга, схопив берданку і давай по мені смалити (М. Зарудний); Зенітки луплять, шум такий (С. Воскрекасенко); - Як почнуть артпідготовку - кожна батарея знає, по якому [доту] їй ціляти. Та по тому, а та по тому, гатитиме йому в лоба, аж поки він і не лусне! (О. Гончар); З лісу строчив без кінця кулемет (В. Сосюра). - Пор. 2. ба́хнути. СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт),БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИпідсил.,СТУКОТІ́ТИ підсил.,ГРЮ́КАТИ підсил.,ЦЮ́КАТИ,ТУ́КАТИрозм.,ТУТУ́КАТИ підсил. розм.,ТЮ́КАТИрозм.,КО́ВТАТИдіал.;ПОСТУ́КУВАТИ, ВИСТУ́КУВАТИ, ПРИСТУ́КУВАТИ (стукати розмірено або час від часу); ПРОСТУ́КУВАТИ (розміреним стуком перевіряти, досліджувати щось); БУБНИ́ТИрозм.,БУБОНІ́ТИрозм. (дрібно); ТОРОХТІ́ТИ,КАЛАТА́ТИ, БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИпідсил. розм.,ТОКОТА́ТИ[ТОКОТІ́ТИ]діал. (часто й гучно стукати); ГУ́ПАТИ, ГУПОТІ́ТИпідсил. розм.,ГЕ́ПАТИрозм.,БА́ХКАТИрозм.,БА́ХАТИрідше, БАБА́ХКАТИрозм.,БАБА́ХАТИрідше,ГА́ХКАТИрозм.,ГАМСЕЛИ́ТИфам.,ТРА́ХКАТИрозм.,ТРАХКОТІ́ТИпідсил. розм.,ТАРА́ХКАТИрозм.,ТАРАХКОТА́ТИ[ТАРАХКОТІ́ТИ]підсил. розм.,ТОРО́ХКАТИрозм.,ТОРОХКОТА́ТИ[ТОРОХКОТІ́ТИ]підсил. розм. (стукати з великою силою); СТУГОНІ́ТИрозм. (безперервно з великою силою); ЛОПОТА́ТИ[ЛОПОТІ́ТИ](видаючи глухі звуки); ЦО́КАТИ (чимсь металевим). - Док.: посту́кати, сту́кнути,постукоті́ти, грю́кнути, цю́кнути, ту́кнути, тю́кнути, ви́стукати, пристукнути,просту́кати, гу́пнути, ге́пнути, ба́хнути, баба́хнути, га́хнути, тра́хнути, тара́хнути,торо́хнути, цокнути. Скільки раз намагався [єпископ] перервати ту мову і стукав патерицею об землю (Леся Українка); Бити в рейку, скликаючи на обід; - Чи ти швидко перестанеш стукотіти та бряжчати? (І. Нечуй-Левицький); - Ти пустопорожній фантазер! - рикнув Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); Дятли ще дужче тукать взялися (П. Тичина); Ремиґали корови, важко дихали та нечасто постукували ногами об короби чи ясла (Г. Епік); На рейках колеса вистукують дзвінко (І. Муратов); Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (П. Козланюк); Десь калатав у клепачку, скілько було сили, сторож (С. Васильченко); У шибки барабанив дощ(В. Гжицький); По токах гупають ціпи (О. Гончар); Молот гепає, сокира цюкає, а прядка хурчить (П. Панч); Об гарячі жерстяні дахи торохкали каштани, підплигували, як на жаровні, і падали на бруківку (Григорій Тютюнник); Стугонів, вицокував, мчав по рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (І. Цюпа); Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (І. Франко). - Пор. 1. би́ти, 1. торохті́ти. ТІПА́ТИ (очищати волокно конопель льону тощо від костриці), ТЕ́РТИ, ОБТІ́ПУВАТИ,БИ́ТИ, М’Я́ТИ (виминаючи кострицю). - Док.: потіпа́ти, поте́рти, обтіпа́ти, обім’я́ти.Молодиці на сонці били на бительнях і тіпали коноплі (І. Нечуй-Левицький); Мамко моя солодкая, біду я вчинила: Усі жінки труть коноплі, я ще не мочила (коломийка); Отара суне помалу, викрикує: то "бе-е", то "ме-е"! - кахикає, як зимою старі баби на печах, коли почнуть прядиво м’яти... (Панас Мирний). ТРЯСТИ́ (про холод, хворобу, сміх тощо - викликати тремтіння), ТРУСИ́ТИ,СТРУ́ШУВАТИ, ТІ́ПАТИ, ПІДКИДА́ТИ, ТЕЛЕ́ПАТИдіал.,ТЕЛІПА́ТИдіал.;ТРІ́ПАТИ,БИ́ТИ (про сильний дріж від хвороби, холоду тощо). Вже кілька днів його трясла малярія(О. Гончар); Христя вискочила у сіни. Сльози давили її, страх трусив усе... (Панас Мирний); Яринка сиділа на невисокій скрині з інструментами і дивилася на сонце. Нервова лихоманка струшувала все її тіло (В. Собко); Настунею тіпала пропасниця (Ю. Збанацький); Лиховісних сатиричне слово просто кидає в лихоманку. Пропасниця їх б’є, хапає й підкидає (О. Ковінька); Ним аж теліпало щось.. з великої нетерплячки (І. Франко);Мене почала тріпати лихоманка (О. Досвітній). УБИ́ТИ[ВБИ́ТИ] (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ,ЗАСТРЕ́ЛИТИ[ЗАСТРІ́ЛИТИ], УРА́ЗИ́ТИ[ВРА́ЗИТИ], ЗВАЛИ́ТИ,УГРО́БИТИ[ВГРО́БИТИ]розм., УСТРЕ́ЛИТИ[ВСТРЕ́ЛИТИ]розм.,УКЛА́СТИ[ВКЛА́СТИ]розм., ПОКЛА́СТИрозм., ПОЛОЖИ́ТИрозм., СКОСИ́ТИрозм.,ПОСІ́КТИрозм., ПІДТЯ́ТИрозм., ПРИСТУ́КНУТИрозм., ПРИКІ́НЧИТИрозм.,КІНЧИ́ТИрозм., ПОКІ́НЧИТИрозм., ПОРІШИ́ТИрозм., РІШИ́ТИрозм.,УКОЛО́ШКАТИ[ВКОЛО́ШКАТИ]розм., ПРОШТРИКНУ́ТИ, ШЛЬО́ПНУТИрозм.,УКЛА́НДАТИдіал.; ДОБИ́ТИ, ДОРІ́ЗАТИ, ДОКІНЧИ́ТИ (пораненого);ПІДСТРЕ́ЛИТИ[ПІДСТРІ́ЛИТИ], ПІДКОЛО́ТИ, ПІДРІ́ЗАТИ (завдати смертельної рани). - Недок.: убива́ти[вбива́ти], би́ти, забива́ти, руба́ти, коло́ти, рі́зати, стріля́ти,застре́лювати[застрі́лювати], уража́ти[вража́ти], вали́ти, угро́блювати[вгро́блювати],сікти, підтина́ти, кла́сти, коси́ти, прико́нчувати, кінча́ти, ріша́ти, разити,проштрикувати, добива́ти, доріза́ти, докі́нчувати, підстре́лювати[підстрі́лювати],підко́лювати, підріза́ти, підрі́зувати. - Поліцаї батька вбили (О. Довженко); Виявлено справжнього злочинця, який забив сторожа біля гамазеїв (О. Донченко); [Макар:] Двох капітан при мені зарубав шаблею, а Федот застрелив Івана Береста (І. Микитенко); Він побачив, що Твердохліб звалив рицаря, і схвально помахав рукою (А. Хижняк); Незчулись ляхи, як їх чоловіка з двадцять на місці уклали (О. Стороженко); Багато ворогів поклав я по долині (Леся Українка); Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський); Скосити ворогів з автомата; Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Ю. Смолич);Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Д. Ткач); А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану: Ляхів кінча (Т. Шевченко); - Воєвода.. спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним (А. Хижняк); Дивом-дивиною було те, що її [Ярину] досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко);Гестапівці з школи казарму собі влаштували; спали, як дрохви. Так ми їх сонних і порішили(Ю. Мокрієв); - Рішу її зараз! - І, заточуючись, лютий, нестримний, він зник за дверима (А. Шиян); Одного шпигуна вже вколошкали, а другий ще живий, його міліція розшукує (Ю. Збанацький); - Що ви зробите з заложниками? - Шльопнемо (Л. Первомайський); - Як це так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її і його[панича] укландаємо (Панас Мирний); Вони були ще живі і в нестерпучих муках стогнали й кричали, благаючи, щоб їх дорізали, добили (О. Стороженко); Знов буде [Андрій] рибку ловити... на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (М. Коцюбинський); - Інший випадок трапився пару років тому в Далмації. Там капрала підрізали (переклад С. Масляка). - Пор.умертви́ти. УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]у що, по чому, об що, чим (зробити удар по якомусь предмету, по чому-небудь), БА́ХНУТИрозм., БАБА́ХНУТИпідсил. розм., БЕБЕ́ХНУТИпідсил. розм.,БУ́ХНУТИрозм., БА́ЦНУТИрозм., ГА́КНУТИрозм.; ГА́ХНУТИпідсил. розм.,ЖА́ХНУТИпідсил. розм.,ГЕ́ПНУТИпідсил. розм., УГАТИ́ТИ[ВГАТИ́ТИ]підсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,УЖА́РИТИ[ВЖА́РИТИ]підсил. розм., ШВАРНУ́ТИрозм., ШВА́РКНУТИрозм., ШВАРКОНУ́ТИрозм.,ШКВА́РКНУТИ[ШКВАРНУ́ТИ]розм. (з силою); ЛЯ́СНУТИ, ЛУ́СНУТИрозм.,ДЗИ́ЗНУТИ[ДЗИ́ҐНУТИ]розм., СВИ́СНУТИрозм., ЦЮ́КНУТИрозм. (утворюючи при цьому дзвінкий, свистячий і т. ін. звук). Залізний болт з брязком ударив у віконницю (М. Коцюбинський); - З чого ж починати? - вдарив Денис по молодому дубкові сокирою(Григорій Тютюнник); Матрос вихопився і вмить опинився біля вихідних дверей. Він бахнув у них ногою - і вони тріснули надвоє (О. Досвітній); Бацне [учитель] школярською головою об дошку.. і, як грудку, викине хлопця в сіни (Д. Бедзик); Він з досади так гакнув по зубилу, що молоток зіскочив і боляче вдарив його в руку (О. Бойченко); Не було замків перед Довбушевою силою. Він гахнув усім тілом, усією вагою в двері, й вони зіскочили з петель (Г. Хоткевич); Шкода моєї шапки: як угатить [жандарм] кольбою по шапці та й розпоре(Лесь Мартович); Аркадій підвівся, витяг з кишені пачку грошей і недбало ляснув паперами об стіл (О. Копиленко); Покуштує [Валя] малини, надкусить кислу сливу і лусне нею об дерево (С. Васильченко); Куля дзизнула в камінь (П. Загребельний); Вона вскочила в Лаврінову хату, вхопила кочергу та й свиснула нею по купі горшків, що сохли на лаві (І. Нечуй-Левицький); Цюкнув [Іван Ілліч] вістрям своєї залізної палиці об підлогу (Є. Гуцало). - Пор. 1. би́ти, 2. би́ти, 1. поби́ти. УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИрозм., БАБА́ХНУТИрозм., БУ́ХНУТИрозм., БА́ЦНУТИрозм.,БЕ́ХНУТИрозм., БЕБЕ́ХНУТИрозм., СТУ́КНУТИрозм., СТУСНУ́ТИрозм.,СТУСОНУ́ТИпідсил.розм., ДЗИ́ЗНУТИ[ДЗИ́ҐНУТИ]розм., СВИ́СНУТИрозм.,ВІДВА́ЖИТИрозм.,ЦЮ́КНУТИрозм., СУНУ́ТИрозм., ДА́ТИпо чому, в що, фам.,МАЗНУ́ТИфам., ЗМА́ЗАТИфам., ПРИПЕЧА́ТАТИ фам., ГА́КНУТИрозм.,ГАГА́КНУТИ розм., ЗАГИЛИ́ТИрозм., ПЕРЕХРЕСТИ́ТИрозм., НАВЕРНУ́ТИрозм.,ПРОЇ́ХАТИСЯрозм., ХВИ́СНУТИ розм., ХВИ́СЬНУТИ розм., ХЛИСНУ́ТИ розм.,ПРИГОСТИ́ТИрозм., БРЯ́ЗНУТИрозм., ЗАЦІДИ́ТИвульг., ЗАЇ́ХАТИвульг.,ЗАТОПИ́ТИвульг., З’ЇЗДИТИвульг., УДЕ́РТИ[ВДЕ́РТИ]діал., УДРА́ТИ[ВДРА́ТИ]діал.,МОЛОСНУ́ТИдіал., ТЕЛЕ́ХНУТИдіал., ВАЛЬНУ́ТИдіал., ГРЯ́НУТИдіал.,ШЕМЕНУ́ТИдіал., ФРА́СНУТИдіал., ТРА́ХНУТИрозм., УГАТИ́ТИ[ВГАТИ́ТИ]розм.,УЛУПИ́ТИ[ВЛУПИ́ТИ] розм., УШКВА́РИТИ[ВШКВА́РИТИ]розм.,УШПА́РИТИ[ВШПА́РИТИ]розм., ШКВАРНУ́ТИ[ШКВА́РКНУТИ] розм.,УШКВАРНУ́ТИ[ВШКВАРНУ́ТИ]розм., ШАРНУ́ТИрозм., УЖА́РИТИ[ВЖА́РИТИ]розм., ОГРІ́ТИрозм., УГРІ́ТИ, УРІЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ], УЧЕСА́ТИ[ВЧЕСА́ТИ]розм.,УЧИ́СТИТИ[ВЧИ́СТИТИ]розм., ЧЕСОНУ́ТИрозм., ДОВБОНУ́ТИрозм.,СТРУГНУ́ТИрозм., УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]розм., МОРСНУ́ТИрозм.,ЛУ́СНУТИфам., ДРИ́ЗНУТИфам., ДВИГНУ́ТИ[ДВИ́НУТИ]фам., ДВИГОНУ́ТИфам.,ЛИГНУ́ТИвульг. (з великою силою); ПОТЯГНУ́ТИ[ПОТЯГТИ́]розм.,ВИ́ТЯГНУТИ[ВИ́ТЯГТИ]розм.,ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,ОПЕРЕЗА́ТИрозм.,УПЕРЕЗА́ТИ[ВПЕРЕЗА́ТИ]розм.,ПОЛОСНУ́ТИрозм., ПОЛОСОНУ́ТИпідсил. розм., ОПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм.,УПЕРІ́ЩИТИ[ВПЕРІ́ЩИТИ]підсил.розм.,УРЕПІ́ЖИТИ[ВРЕПІ́ЖИТИ]підсил. розм.(перев. батогом, різкою, палицею й т. ін., залишаючи довгий слід); ЛЯ́СНУТИ,ПЛЕСНУ́ТИ (долонею, утворюючи ляскіт). Олеся.. легко вдарила Балабуху по плечі: - Та покинь-бо оту люльку та говори зі мною (І. Нечуй-Левицький); Хорунжий люто замахнувся нагаєм на курінного Хліба,.. але Хліб так ударив ланцюгом Хорунжого, що той тільки несамовито зойкнув і упав мертвим (О. Довженко); Думала, що [чоловік] бахне сокирою і воліла, щоби вперед сама загинула (В. Стефаник); Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Л. Смілянський); - Ох! ох! ох! - стогнав голова. - Це він! це сатана! як бухнув мене в спину, то в мене з очей так і посипались іскри(І. Нечуй-Левицький); Твердий кулак стукнув Хому просто по зубах і той заїкнувся на півслові (У. Самчук); Двоє малюків теж завелися, мов півники: - Не бризкайся, бо так і дзизну! - Ану дзизни! (О. Гончар); Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Мирослав Ірчан); Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О. Ільченко); Випроставши руки, він сунув кулаком у щелепи старшину (С. Васильченко); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (І. Котляревський); - От я тобі кулаком під дихало змажу, щоб ти не патякав своїм дурним язиком, - насварився хтось із гурту(Григорій Тютюнник); [Тарас:] Як припечатаю, так і спухнеш (І. Микитенко); Звичайно, потурати не слід, - було б таки заїхати по мармизі (А. Головко); - Признаюсь, я з великим би задоволенням зараз з’їздив би вам по пиці (С. Добровольський); Панич якось його чи вскубнув чи вщипнув. А той як виважить руку, як удере його з усього маху по пиці (Панас Мирний); Коли б хто не телехнув із-за вугла по голові (Словник Б. Грінченка); Гринь Воробець хопив за тріпачку, вальнув раз Якима по спині (В. Козаченко); - Отворіт, на милість Бога, отворіт! - закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері колиби(І. Франко); Та в тій хвилі Осел як не замахне ногою, як не фрасне Вовка копитом у зуби (І. Франко); - Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! (А. Головко); Григорій з розгону вгатив його кулаком в обличчя (М. Стельмах); Зірвав [благочинний] з гвіздка кадильницю і, розмахнувши нею до свисту, влупив отця Олександра по голові (І. Микитенко); - Якби таким [києм] хоч один раз ушкварити твого дурного батька, так він би і з місця не піднявся (Г. Квітка-Основ’яненко); Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (М. Стельмах); Далі огрів [дядько] мене зо всії руки по плечах (Марко Вовчок); - Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так, вірите, я аж заточився (Л. Первомайський); - Баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк - беркиць у яр... (казка); - А може, то такий прийом новий, - Візьмуть і книжкою.. Добряче довбонуть по голові?(В. Еллан); Та як виважить долоню, та як морсне по виду мене (А. Тесленко); Як тільки котрий [наймит] оце розігне спину, то Юруш зараз його лусне нагайкою по спині (І. Нечуй-Левицький); В одну мить, двигнувши ногою одного солдата, вдарив [чоловік] другого навідліг кулаком і кинувся тікати (І. Микитенко); Мов коліном хто у груди двигонув (Г. Хоткевич); Юрко.. лигнув Вітьку ногою і все ж таки заліз у бричку першим (О. Сизоненко); [Настя:] Мартине, відчепись! Бо єй-богу, качалкою по спині потягну (І. Карпенко-Карий); Батько.., не знайшовши різки, Дрючком Хведька разів із шість оперезав!(П. Гулак-Артемовський); - Ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині(М. Стельмах); Прибіг Хома.. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині(Григорій Тютюнник); Як я врепіжив його батогом, то він аж скрутився (Словник Б. Грінченка). - Пор. 2. би́ти, 1. штовхну́ти. ХЛЮ́ПАТИ (про воду та іншу рідину - рухаючись, утворювати плескіт, хлюпання),ХЛЮ́ПАТИСЯ, ПЛЕСКА́ТИ, ПЛЕСКА́ТИСЯ,ПЛЕСКОТА́ТИ[ПЛЕСКОТІ́ТИ]підсил.,ПЛЕСКОТА́ТИСЯ[ПЛЕСКОТІ́ТИСЯ]підсил.,ПЛЮ́СКАТИ,ПЛЮ́СКАТИСЯ, ПЛЮЩА́ТИ, БИ́ТИпідсил.,БИ́ТИСЯпідсил.,ХЛЮПОТА́ТИ[ХЛЮПОТІ́ТИ]підсил.,ХЛЮПОТА́ТИСЯ[ХЛЮПОТІ́ТИСЯ]підсил.,ПЛЮСКОТА́ТИ[ПЛЮСКОТІ́ТИ]підсил.,ПЛЮСКОТА́ТИСЯ[ПЛЮСКОТІ́ТИСЯ]підсил.,ШУЛЬПОТІ́ТИдіал.,ХЛЮ́СКАТИдіал.- Док.: хлю́пну́ти, хлю́пнутися, плесну́ти, плесну́тися, плю́снути, плю́снутися,хлю́снути. Поряд ласкаво і лагідно хлюпає море (Д. Ткач); Під ногами тихо, воркітливо хлюпались ніжні хвилі річки (Ю. Збанацький); З морським капітаном ми [комбайнери]схожі по силі: Обидва долаєм негоди в путі. Обом нам до ніг б’ються-плескають хвилі - Йому голубі, А мені золоті (С. Олійник); В балці голубливо плескався сріблястий струмок(Я. Качура); Десь близько, ніби сріблястий дзвіночок, плескотів потік (С. Скляренко);Працювали, розмовляли, метушились робітники, плюскала вода, бухтіла парова машина(Б. Грінченко); Дрібна хвиля плюскалась об берег і гасла на піску (С. Журахович); Морська вода, така прозора, побіля берега плющить (Н. Забіла); Вода б’є в скелю; Сталь біжить по жолобу, як вода, і хлюпоче, і грає, падаючи в глибокий ківш (В. Собко); З хмар безперестанно дощ хлюпотів (Я. Щоголів); Дніпрові хвилі хлюпочуться у мене біля ніг (О. Довженко); Хвиля радісно плюскоче та ластиться до човна (І. Франко); Сірий надокучливий дощ плюскотів за вікнами (І. Цюпа); Води Німана плюскочуться блакитні(М. Рильський); Море легенько хвилювалось, тонісінькі хвильки плюскотілись біля берега(Ю. Збанацький); Гурт диких качок.. шульпотіли плескатими носами в куширях (Григорій Тютюнник); Дощ хлюскав у віконницю (Панас Мирний). ШМАГА́ТИ (ударяти, бити чимсь гнучким), ХЛЬО́СКАТИ, ХЛЬО́СТА́ТИ,НАХЛЬО́СТУВАТИ, СТЬОБА́ТИ, НАСТЬО́БУВАТИ,ХЛЯ́СКАТИрозм.,ХВИ́СЬКАТИрозм.,ЦВЬОХАТИ[ЦЬВО́ХАТИ]розм.,ЦЬВО́ХКАТИ[ЦВЬО́ХКАТИ]розм.,ШМО́РГАТИрозм.,ШЛЬО́ГАТИдіал.,ШВЯ́КАТИдіал.,ЧВЯ́ХАТИдіал.,ЦВИ́ГАТИ[ЦВІ́ГАТИ]діал.;СІКТИ́,ДЕ́РТИ[ДРА́ТИ]розм.,ПОРО́ТИрозм.,ЧУХРА́ТИрозм.,ПА́РИТИрозм.,РЕПІ́ЖИТИрозм.,ДАВА́ТИ ХЛЬО́РУ[ХЛЬО́СТУ]розм.,ОПЕРІ́ЗУВАТИрозм.,ОПЕРІ́ЩУВАТИрозм. (карати, б’ючи чимсь гнучким); ПОЛОСУВА́ТИрозм.,СПИ́СУВАТИрозм. (залишаючи на тілі сліди ударів); БИЧУВА́ТИрозм. (перев. бичем), БАТО́ЖИТИ (перев. батогом);ХВОРОСТИ́ТИрозм. (перев. хворостиною); СУПО́НИТИрозм. (перев. ременем). - Док.:шмагну́ти, шмагону́ти, хльо́снути, стьобну́ти, хля́снути, хви́сьнути[хвиснути],цвьо́хнути[цьво́хнути], шморгну́ти, шморгону́ти, швя́кнути, чвя́кнути,цвигнути[цві́гнути], сікну́ти, сіконути, опереза́ти, опері́щити, ви́батожити. Ярош бив коня без жалю шворнем, а Лукаш та Патрокл шмагали своїх нагаями (Б. Грінченко); Він,.. хльоскаючи пужалном по намащеній дьогтем халяві, підійшов до Олі (Л. Юхвід); Він поспішав до вулиці.. і йшов швидко, хльостаючи себе стеком по лакованій халяві (Ю. Смолич); Нахльостували гуцулки свою їмостечку [попадю] по плечьох прутєм (Г. Хоткевич); Не стьобай коней, вони теж мають душу (М. Чабанівський); Вони, ..настьобуючи коней, продовжували погоню (Григорій Тютюнник); Явтух озирнувся й хляснув Воронька дубцем (Г. Епік); Олекса стомлено хвиськає віником по чоботях (Ю. Мушкетик); Цвьохає візник загодовану конячину (А. Шиян); Дядько Терешко стояв перед східцями і, цьвохкаючи по землі батогом, зустрічав сміхом та глузуванням трактористів денної зміни (Д. Бедзик); Нагай боляче шморгнув старого Івана по плечах (Ю. Смолич);Соляр щосили швякнув мене батогом по ногах так, що я аж підскочив з болю (І. Франко);Надбіжить маленький його пастушок, чвяхне батіжком, а бугай .. послушно вертається до стайні (Лесь Мартович); Змалечку любив [син] цвігати батогом малих песиків (І. Франко); Ще вчора їх могли топтати І сікти дротом батогів - Раби - сьогодні не раби: Шумлять знамена боротьби! (О. Олесь); Робила [баба] грішним добру шану, Ремнями драла, мов биків (І. Котляревський); Хлопці перемінились, узяли нові пучки і стали пороти[відьму] (Г. Квітка-Основ’яненко); Циган як схопиться, як почне його [сина] чухрати нагаєм (збірник "Україна сміється"); Як її покладали парити, так вона рукою повела та й напустила на усіх, хто тут був, мару (Г. Квітка-Основ’яненко); Он кума Тетяна репіжить Миколку за те, що шапку .. загубив (Остап Вишня); Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І. Котляревський); Розмахнувшись, щосили оперізує він тітку нагаєм по плечах (О. Гончар); - З жалю пуття не буде! - невгавав розлючений дядько Микита і, за кожним словом оперіщуючи Сашка очкуром, кричав (Л. Юхвід); Нагаями з уплетеним у ремінь свинцем полосували [карателі] спини неостережених васютинчан (І. Ле); Наші голі спини раз у раз доглядачі списували нагаями(Б. Грінченко); [Тірца:] Спиніться ви! Дозорець вавілонський з намету вийде і рабам накаже вас бичувати! (Леся Українка); З правого боку скакав навперейми ханові Богдан Хмельницький - безжалісно батожив нагайкою свого білого огиря (Р. Іваничук); [Гаврило:]Догнав [Хведір] його надворі, та за чуба, та як уволік його в сіни, та як почав батогом хворостити... (М. Кропивницький); Супонив, супонив [Кондратович], поки він не зомлів (О. Стороженко). - Пор. 2. би́ти, відшмага́ти. ШТОВХА́ТИ (короткими різкими рухами торкатися когось, чогось, відпихати від себе),ШТОВХА́ТИСЯ, ПХА́ТИ, ПХА́ТИСЯ,ШТУ́РХАТИрозм.,ШТУ́РХАТИСЯрозм.,ШТУРЛЯ́ТИрозм.,ПОПИХА́ТИрозм.,ПІДПИХА́ТИрозм.,ТО́РСАТИрозм.,ТУ́ЗАТИрозм.,ТУСА́ТИрозм.,СТУ́САТИрозм.,СТУСУВА́ТИрозм.,ТУРЛЯ́ТИрозм.,ТИ́ЦЯТИрозм.,ТИ́ЦЬКАТИрозм.,ШТУ́РКАТИдіал.,ШТО́РХАТИдіал.,ТРУЧА́ТИдіал.,ПОТРУ́ЧУВАТИ[ПОТРУЧА́ТИ]діал.;КО́ПАТИ(ногою); М’Я́ТИрозм. (сильно, до болю); ПІДШТО́ВХУВАТИ, ТОРКА́ТИ (злегка).Бородань зав’язує тобі очі світлонепроникною хустиною і тоді штовхає тебе у спину чимось дуже твердим (Ю. Андрухович); - Яка це зануда штовхається? - засопів у темряві парубійко, підводячи голову (Григорій Тютюнник); З місця на місце переходять [дівчата], та одна одну пха, то буцім спотикаються (Г. Квітка-Основ’яненко); Молодиця скочила; дяк не здержав, поточився, впав; молодиця зверху... Другі позскакували з санчат, та й собі туди, пхаються, падають (Панас Мирний); Ларько почув, як хтось штурхає його києм у спину (С. Васильченко); - А ти що таке? Ще й штурхається! - Я ваш пан (Панас Мирний);Одні тислися до стола, другі від стола, Євгенія попихали в стиску сюди і туди (І. Франко); - Іди вже, іч, лукаве, - заметушилася Орися, підпихаючи телятко, яке раптом затялося і не хотіло переступати порога (Григорій Тютюнник); Торсав [Сивоок], бив Какору по жирних щоках, штурляв у груди, аж тому повернулася свідомість (П. Загребельний);Малого більший тузає й тусає - Правдиве це і вічне, як трава (Д. Павличко); Щойно прокинувшись удосвіта, Мартоха стусала мене ліктем у бік (Є. Гуцало); Зрадівши зустрічі, хлоп’яки стусують один одного (К. Гордієнко); Ривкими холодними струменями турляв [козаків] у спину "кримчак" [вітер] (С. Добровольський); - Не хропіть так, піч завалиться! - крикнула Лесиха, штуркаючи діда в бік (І. Франко); Скільки-то разів вже він шторхав і спробував стіни муровані й стелю низьку (Марко Вовчок); Я легенько тручаю її в бік (В. Речмедін); Мене потручували, мені ставали на ногах (І. Франко); - Купив [батько]коня такого, що копає й кусає (Лесь Мартович); Мені пощастило одскочити набік, а Сева схватили і почали м’яти рибалки (Ю. Яновський); Видно, люблять сю дівчину усі - так ласкаво до неї усміхаються, так приязно підштовхують (Г. Хоткевич); [Любов:] Тьотю Ліпо, вийдіть, зробіть се для мене. (Торкає їй плече, немов віддаляє) (Леся Українка). - Пор. 2. би́ти.

Словник фразеологізмів

баглаї́́ би́́ти (годува́́ти). Нічого не робити, ледарювати. От, баглаї б’є (М. Номис); Замість праці ти баглаї годував та завидував усім (М. Кропивницький). ба́́йдики (ба́́йди, діал. га́́ндри) би́́ти. 1. Бути без діла, весело проводити час. Юруш вернувся до батьків, нічого не робив, все спав та байдики бив (І. Нечуй-Левицький); Сам[батько] пильно стежив за Артемовою наукою. Щоправда, влітку байдики бити синові не давав, і був Артем за підпасича у громадського чабана діда Мокія (А. Головко); Уже доста гандри бити. Прийшла пора, щоб ся вчити (Ю. Федькович). 2. Нічого не робити, марнувати час, ледарювати. Рік за роком проминув час, хлопецьбайдиків не бив та й закінчив школу робітничої молоді, ставши вже кваліфікованим робітником (Ю. Збанацький); Прийшов новий рік, штовхає ледаря в бік: ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (Укр.. присл..); Глянеш, скільки тих старшокласників,— парубчаки ж, траси могли б будувати, а вони ціле літо байди б’ють… (О. Гончар). ба́́йдики (ба́́йди, діал. га́́ндри) би́́ти. 1. Бути без діла, весело проводити час. Юруш вернувся до батьків, нічого не робив, все спав та байдики бив (І. Нечуй-Левицький); Сам[батько] пильно стежив за Артемовою наукою. Щоправда, влітку байдики бити синові не давав, і був Артем за підпасича у громадського чабана діда Мокія (А. Головко); Уже доста гандри бити. Прийшла пора, щоб ся вчити (Ю. Федькович). 2. Нічого не робити, марнувати час, ледарювати. Рік за роком проминув час, хлопецьбайдиків не бив та й закінчив школу робітничої молоді, ставши вже кваліфікованим робітником (Ю. Збанацький); Прийшов новий рік, штовхає ледаря в бік: ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (Укр.. присл..); Глянеш, скільки тих старшокласників,— парубчаки ж, траси могли б будувати, а вони ціле літо байди б’ють… (О. Гончар). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока(М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось.Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах). бий (бери́, тряси́) тря́сця кого, лайл. Уживається при висловленні недоброго побажання кому-небудь або невдоволення, досади з якогось приводу, бажання знехтувати чимось і т. ін. Ходім, вип’ємо, бий його трясця (М. Коцюбинський); — Спішив ото і плуга взяв, а колішню від плуга, бий би її трясця, забув дома (С. Олійник); — Чорт з нею, з економією. Подумаєш — щастя. Була б шия, а ярмо знайдеться! Мати .. і собі за ним ніби байдуже зауважила, що й справді — трясця її бери, саму економію (А. Головко); Хоми дома нема.Тряси ж тебе трясця, Хомо! Я не ляжу спати дома, А до кума до Наума Піду в клуню на солому (Т. Шевченко). би́́ти бо́́мки. 1. Не поспішати, зволікати з чим-небудь. Погода добра, треба б поспішити зі жнивами, а ви б’єте бомки на полі, аби день до вечора (Ф. Малицький). 2. коло кого—чого. Перебувати біля кого-, чого-небудь з якимись намірами. Коли на дорозі поменшала постать Дмитра, Гнат недовірливо поглянув на Марту: — Чого це він коло нас у таку пору б’є бомки? (М. Стельмах). би́́ти / уда́́рити в го́́лову кому і без додатка. Виклика́́ти запаморочення, стан сп’яніння; п’янити. — А що, паніматко! Чи немає в тебе чого міцнішого од цієї гіркої? Щось горілка не дуже б’є в голову,— тягнеш, тягнеш, а в голові все-таки не шумить (І. Нечуй-Левицький); Вино розбирає, вдаряє в голову, на очі навертаються сльози (В. Гжицький);Гаряча варенуха трохи вдарила йому в голову (І. Нечуй-Левицький). би́́ти / вда́́рити відбі́́й. Припиняти будь-які дії. Одначе вичувалося, що процес[заарештовування] десь таки дійшов свого діалектичного заперечення, й сам Сталін вжеб’є відбій (І. Багряний). би́́ти в кулаки́́. Погрожувати кому-небудь. Вона знову починала кричати, сваритись, у кулаки бити (Панас Мирний). би́́ти в лита́́вр́́и. Торжествувати. Ще недавно наша критика била в литаври, прогнозуючи широкий поступ “малої” прози. З’явилися навіть дисертації про шляхи її розвитку(З журналу). би́́ти [пря́́мо] в лоб. 1. Без натяків, відверто говорити, питати і т. ін.1. Він бив прямо в лоб,з’ясовуючи місце свого призначення (З усн. мови). 2. Мати неприховане значення, бути зрозумілим, очевидним. Зміст їхніх розмов був дуже простий і бив прямо в лоб. Ось, мовляв, приїхав до нас новий голова, тисячник, і йому знов не дуже болітиме, як буде господарювати колгосп (В. Кучер). би́́ти в ніс, безос., чим і без додатка. Гостро відчуватися (про запах). Батько взяв сина за руку, нахилився, понюхав [голову]. — Фу-у-у! аж у ніс б’є!.. (Панас Мирний); У ніс биложивицею і ще чимось таким, до чого принюхуєшся і не можеш зрозуміти, чим воно пахне(Ю. Збанацький). би́́ти в [одну́́] то́́чку. Постійно спрямовувати свої зусилля, увагу, дії на здійснення певної мети. Він не любив заробітчан, зате любив і помічав настирливих, з характером, таких, хто в точку б’є і б’є (П. Дорошко). би́́ти у ві́́чі (в о́́ко). Бути особливо помітним; привертати увагу. Довбня почав оглядати хату .. Всюди били в вічі злидні та недостачі (Панас Мирний); — Маковею,— спокійно вів Роман,— ..Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув .. Але ж молодий та ласий на все, що в очі б’є! (О. Гончар); Були виставлені напоказ всякі дива: .. персні й намиста блискучі. Все то так і сяло та грало, все так і било у вічі! (Панас Мирний); // чим. Виділятися чим-небудь серед когось, чогось. Товариш його — людина літ під сорок — насамперед бив у вічі буйним рудим волоссям на голові (М. Коцюбинський). би́́ти у ві́́чі (в о́́ко). Бути особливо помітним; привертати увагу. Довбня почав оглядати хату .. Всюди били в вічі злидні та недостачі (Панас Мирний); — Маковею,— спокійно вів Роман,— ..Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув .. Але ж молодий та ласий на все, що в очі б’є! (О. Гончар); Були виставлені напоказ всякі дива: .. персні й намиста блискучі. Все то так і сяло та грало, все так і било у вічі! (Панас Мирний); // чим. Виділятися чим-небудь серед когось, чогось. Товариш його — людина літ під сорок — насамперед бив у вічі буйним рудим волоссям на голові (М. Коцюбинський). влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд.. Але промова припала їм до серця.— В саму точку б’є! (П. Панч); — Що ж, його [чай] з нарзану роблять, чи як? Бачура обернувся, наче його вкололи голкою.. Тепер Ковалів влучив у саму точку, вдарив дошкульно (М. Чабанівський); — Підсусідки, замість бути нашими хлопами й орати нам землю,— працюють на своїх хлопських отаманів. — Правильно, — загули голоси. — Молодець, Кособудський. Влучив у саме око (З. Тулуб). попада́ти / попа́сти про́сто в о́ко.Сиплеться град гуцульських жартів, іноді неотесаних, вузлуватих, але завше влучних, щопопадають просто в око (Г. Хоткевич). би́́ти в са́́му ду́́шу. Глибоко вражати, дошкуляти словами. — Хто тобі так сорочку, як Уляна, випере? — б’є Давида в саму душу, бо він, придивляючись до своїх наймитів, раніше дівчини збагнув, куди має нахилитися парубоче серце (М. Стельмах). би́́ти в са́́му боля́́чку.Про неї-бо кажуть, що вона ні одного дня не може пробути без лайки. І Василина розуміє, в чий це город камінчик, .. відповідає їдучо, влучно, б’є в саму болячку (Г. Хоткевич). би́́ти в са́́му ду́́шу. Глибоко вражати, дошкуляти словами. — Хто тобі так сорочку, як Уляна, випере? — б’є Давида в саму душу, бо він, придивляючись до своїх наймитів, раніше дівчини збагнув, куди має нахилитися парубоче серце (М. Стельмах). би́́ти в са́́му боля́́чку.Про неї-бо кажуть, що вона ні одного дня не може пробути без лайки. І Василина розуміє, в чий це город камінчик, .. відповідає їдучо, влучно, б’є в саму болячку (Г. Хоткевич). влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд.. Але промова припала їм до серця.— В саму точку б’є! (П. Панч); — Що ж, його [чай] з нарзану роблять, чи як? Бачура обернувся, наче його вкололи голкою.. Тепер Ковалів влучив у саму точку, вдарив дошкульно (М. Чабанівський); — Підсусідки, замість бути нашими хлопами й орати нам землю,— працюють на своїх хлопських отаманів. — Правильно, — загули голоси. — Молодець, Кособудський. Влучив у саме око (З. Тулуб). попада́ти / попа́сти про́сто в о́ко.Сиплеться град гуцульських жартів, іноді неотесаних, вузлуватих, але завше влучних, щопопадають просто в око (Г. Хоткевич). би́́ти в [одну́́] то́́чку. Постійно спрямовувати свої зусилля, увагу, дії на здійснення певної мети. Він не любив заробітчан, зате любив і помічав настирливих, з характером, таких, хто в точку б’є і б’є (П. Дорошко). би́́ти в [одну́́] то́́чку. Постійно спрямовувати свої зусилля, увагу, дії на здійснення певної мети. Він не любив заробітчан, зате любив і помічав настирливих, з характером, таких, хто в точку б’є і б’є (П. Дорошко). би́́ти [низькі́́ (глибо́́кі)] покло́́ни. 1. Шанобливо вклонятися, виражаючи почуття поваги.То плакавши, то поклони бивши, розкраснілася [розчервонілася] Галочка (Г. Квітка-Основ’яненко); // Молитися. А я, брати запорожці, Возьму собі рясу Та піду поклони битив Межигор до Спаса (Т. Шевченко); Найщиріше й найспокійніше молиться мати. Вона стоїть дещо збоку, .. б’є глибокі, до самої землі, поклони (У. Самчук). 2. перед ким—чим. Схилятися перед ким-, чим-небудь. Між т. зв. в Галичині “москвофілами” і народовцями в принципах нема великої різниці: ті і другі б’ють поклониперед національними святощами, і для тих, і для других національність — альфа і омега всіх змагань (М. Драгоманов). би́́ти ключе́́м (джерело́́м, фонта́́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою.Дійсно був красень [опришок]. Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія .. чаклунського слова Тичини била ключем з усього, до чого б не доторкалася його увага (Т. Масенко); Скрізь на рідній землі б’є джереломтворча енергія народних мас (З газети); Кінотеатрів тут два, Поліклініка є… Магазинів усяких багато. Фонтаном життя у Мальованім б’є У будень і в свято(С. Воскрекасенко). 2. Здійснюватися, відбуватися і т. ін. дуже енергійно, інтенсивно. Знову гора обізвалась, загула: з губернії приїхав будівничий, ціла артіль.., брязкіт сокир,— робота ключем б’є!(Панас Мирний). вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб). Дуже тремтіти від холоду, нервового напруження і т. ін.Його щелепи зрадницьки вибивають дріб (З. Тулуб); — Не бийте дрижаків, бо в Петрівку замерзнете,— хоче якось втішити її вчитель (М. Стельмах); // перен. Дуже боятися чогось.— А вам не страшно? — Та поки що дрижаків не вибиваю (М. Стельмах). вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб). Дуже тремтіти від холоду, нервового напруження і т. ін.Його щелепи зрадницьки вибивають дріб (З. Тулуб); — Не бийте дрижаків, бо в Петрівку замерзнете,— хоче якось втішити її вчитель (М. Стельмах); // перен. Дуже боятися чогось.— А вам не страшно? — Та поки що дрижаків не вибиваю (М. Стельмах). стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х. Затрачати непомірні, великі зусилля там, де вони зайві, недоцільні. Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити ґрунтовно на такі теми, се значило б стріляти з гармат по горобцях (Леся Українка). би́́ти карбо́́ванцем по кому. Завдавати матеріальних збитків кому-небудь. Гарні речі почали породжувати затоварювання гірших і бити карбованцем по творцях гірших, несумлінно зроблених товарів (В. Козаченко). би́́ти кли́́нці́́ куди. Натякати на щось, спрямовувати розмову до певної теми. “Куди вінклинці б’є?..” — подумав дід Пилип, потерпаючи, щоб Проць якоюсь штукою не покоробив релігійні почуття віруючих (В. Бабляк). би́́ти ключе́́м (джерело́́м, фонта́́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою.Дійсно був красень [опришок]. Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія .. чаклунського слова Тичини била ключем з усього, до чого б не доторкалася його увага (Т. Масенко); Скрізь на рідній землі б’є джереломтворча енергія народних мас (З газети); Кінотеатрів тут два, Поліклініка є… Магазинів усяких багато. Фонтаном життя у Мальованім б’є У будень і в свято(С. Воскрекасенко). 2. Здійснюватися, відбуватися і т. ін. дуже енергійно, інтенсивно. Знову гора обізвалась, загула: з губернії приїхав будівничий, ціла артіль.., брязкіт сокир,— робота ключем б’є!(Панас Мирний). уда́рити (ки́нути) / ударя́ти (ки́дати) ли́хом об зе́млю. Забувати біду, горе; не журитися, не втрачати надії на краще. [Виборний:] Викинь [Наталко] лиш дур з голови; удар лихом об землю,— мовчи та диш! (І. Котляревський); —Удар лихом об землю, покажи їм, як матроси викидають яблучко… (В. Кучер); Кинь лихом об землю! Якого ката слиниш!(П. Гулак-Артемовський). би́ти ли́хом об зе́млю. — Не плач, Одарко, Бий лихом об землю(М. Стельмах). би́́ти ло́́бом (лоба́́ми) об зе́́млю перед ким, кому, зневажл. Схилятися, запобігати, домагаючись прихильності. Ці панове безсоромно били лобами об землю перед європейцями, забуваючи про свою культуру (З газети). би́́ти ло́́бом (лоба́́ми) об зе́́млю перед ким, кому, зневажл. Схилятися, запобігати, домагаючись прихильності. Ці панове безсоромно били лобами об землю перед європейцями, забуваючи про свою культуру (З газети). би́́ти / уда́́рити на спо́́лох. 1. Сповіщати про небезпеку, подавати сигнал тривоги. — Ну, та й ми не дрімаємо,— зауважив Явтух Судар,— розіслали гінців по селах, б’ємо на сполох.Хотіли й до вас посилати… (О. Гончар). 2. Виявляти занепокоєння, тривожитися, переживати. “Там, де треба,— повчав він нас,— буде вжито відповідних заходів, а там, де спокійно, нема чого бити на сполох”(І. Муратов); Зірок з неба Хома Микитович не хапає, але в колгоспі немає чогось такого, щоб бити на сполох, скликати збори (Я. Гримайло). би́́ти [низькі́́ (глибо́́кі)] покло́́ни. 1. Шанобливо вклонятися, виражаючи почуття поваги.То плакавши, то поклони бивши, розкраснілася [розчервонілася] Галочка (Г. Квітка-Основ’яненко); // Молитися. А я, брати запорожці, Возьму собі рясу Та піду поклони битив Межигор до Спаса (Т. Шевченко); Найщиріше й найспокійніше молиться мати. Вона стоїть дещо збоку, .. б’є глибокі, до самої землі, поклони (У. Самчук). 2. перед ким—чим. Схилятися перед ким-, чим-небудь. Між т. зв. в Галичині “москвофілами” і народовцями в принципах нема великої різниці: ті і другі б’ють поклониперед національними святощами, і для тих, і для других національність — альфа і омега всіх змагань (М. Драгоманов). би́́ти но́́ги (рідше чо́́боти). Іти, ходити куди-небудь, перев. даремно. — За селом, уже на вигоні .. він сказав: — Попрощаємось, мамо, чого вам бити далі ноги (Г. Коцюба); — Нема Тамари,— сказала [мати] відчужено.— До міста подалась.— Давно? — запитав він, уже жалкуючи, що марно бив ноги (Є. Гуцало); // Часто бувати де-небудь. — То чого ж маєшбити чоботи на наш куток? Тільки жениха мого, коли трапиться, відіб’єш?(М. Стельмах). би́́ти свої́́ми нога́́ми. — Бачили б ви мене, коли б мала я сюди своїми ногами бити (Ірина Вільде). би́́тися (би́́ти [се́́бе]) об по́́ли [рука́́ми]. Перебувати в стані розпачу, збентеження, обурення, здивування і т. ін. Як вони розгуляються, .. ми тут панночку хап, та до брички, та навтікача до шлюбу… Нехай собі, будучи, об поли руками б’ються, а завтра нічого робити, самі зап’ють весілля (Г. Квітка-Основ’яненко); [Христя (до Олени):] Батько об поли руками б’ються та бідкаються, мати плачуть (М. Кропивницький); Переляканий батько метушився, безтямно бив себе об поли й бурмотів: — От лихо, от лихо!(М. Лазорський). би́́тися (би́́ти [се́́бе]) об по́́ли [рука́́ми]. Перебувати в стані розпачу, збентеження, обурення, здивування і т. ін. Як вони розгуляються, .. ми тут панночку хап, та до брички, та навтікача до шлюбу… Нехай собі, будучи, об поли руками б’ються, а завтра нічого робити, самі зап’ють весілля (Г. Квітка-Основ’яненко); [Христя (до Олени):] Батько об поли руками б’ються та бідкаються, мати плачуть (М. Кропивницький); Переляканий батько метушився, безтямно бив себе об поли й бурмотів: — От лихо, от лихо!(М. Лазорський). би́́ти по кише́́ні кого. Завдавати кому-небудь певних матеріальних збитків, шкоди. Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І. Нечуй-Левицький);Це вже било Тарловського по кишені, і він боявся редактора і не любив його(М. Коцюбинський). би́́ти [низькі́́ (глибо́́кі)] покло́́ни. 1. Шанобливо вклонятися, виражаючи почуття поваги.То плакавши, то поклони бивши, розкраснілася [розчервонілася] Галочка (Г. Квітка-Основ’яненко); // Молитися. А я, брати запорожці, Возьму собі рясу Та піду поклони битив Межигор до Спаса (Т. Шевченко); Найщиріше й найспокійніше молиться мати. Вона стоїть дещо збоку, .. б’є глибокі, до самої землі, поклони (У. Самчук). 2. перед ким—чим. Схилятися перед ким-, чим-небудь. Між т. зв. в Галичині “москвофілами” і народовцями в принципах нема великої різниці: ті і другі б’ють поклониперед національними святощами, і для тих, і для других національність — альфа і омега всіх змагань (М. Драгоманов). би́́ти по не́́рвах кого, кому і без додатка. Своїми діями, словами виводити з рівноваги, дратувати. Навіщо ото Маруся грає такі крикливі речі! Не люблю я такого бренькоту та гуркоту. Б’ють тобі по нервах, неначе колуном! (І. Нечуй-Левицький); А хрипіння й стогін, від яких підскакувало все тіло, били по нервах (Г. Хоткевич); Навіщо повторювати відоме? Навіщо ще раз бити людей по нервах? Адже вони все це знають! (Л. Дмитерко). би́́ти / вда́́рити по рука́́х. 1. Доходити згоди, домовлятися про щось (перев. при торгівлі).Вони [купці] .. відразу починали прицінюватися, сперечатися, бити по руках і знов торгуватися, щоб виторгувати хоч зайвий гріш (З. Тулуб); Довго торгувалися [батьки], а потім на бичках-дволітках вдарили по руках (М. Стельмах). 2. кого. Перешкоджати чиїмсь діям (перев. злочинним), карати когось за що-небудь. А трапляються ж ще вискочки, яким пощастило зайняти високі посади і які нівечать, спустошують людські душі. Бити б таких по руках (М. Ю. Тарновський). би́́ти [пря́́мо] в лоб. 1. Без натяків, відверто говорити, питати і т. ін.1. Він бив прямо в лоб,з’ясовуючи місце свого призначення (З усн. мови). 2. Мати неприховане значення, бути зрозумілим, очевидним. Зміст їхніх розмов був дуже простий і бив прямо в лоб. Ось, мовляв, приїхав до нас новий голова, тисячник, і йому знов не дуже болітиме, як буде господарювати колгосп (В. Кучер). би́́ти но́́ги (рідше чо́́боти). Іти, ходити куди-небудь, перев. даремно. — За селом, уже на вигоні .. він сказав: — Попрощаємось, мамо, чого вам бити далі ноги (Г. Коцюба); — Нема Тамари,— сказала [мати] відчужено.— До міста подалась.— Давно? — запитав він, уже жалкуючи, що марно бив ноги (Є. Гуцало); // Часто бувати де-небудь. — То чого ж маєшбити чоботи на наш куток? Тільки жениха мого, коли трапиться, відіб’єш?(М. Стельмах). би́́ти свої́́ми нога́́ми. — Бачили б ви мене, коли б мала я сюди своїми ногами бити (Ірина Вільде). би́́ти себе́́ [кулако́́м] в гру́́ди. Твердити щось, наполегливо запевняти, переконувати кого-небудь у чомусь. Давид .. поволеньки пнувся в керівники, був добре письменний, частенькобив себе в груди й присягався (С. Добровольський); — Хто вас сюди запрошував? Яка ваша професія? — Ділок бив себе в груди, доводячи, що йому тут належить керівна посада(М. Ю. Тарновський); Микита Чугай бив себе кулаком у груди, гув, як мідний дзвін: — Брехня! Трактори весняної оранки не затягували (Григорій Тютюнник). би́́ти себе́́ [кулако́́м] в гру́́ди. Твердити щось, наполегливо запевняти, переконувати кого-небудь у чомусь. Давид .. поволеньки пнувся в керівники, був добре письменний, частенькобив себе в груди й присягався (С. Добровольський); — Хто вас сюди запрошував? Яка ваша професія? — Ділок бив себе в груди, доводячи, що йому тут належить керівна посада(М. Ю. Тарновський); Микита Чугай бив себе кулаком у груди, гув, як мідний дзвін: — Брехня! Трактори весняної оранки не затягували (Григорій Тютюнник). би́́тися (би́́ти [се́́бе]) об по́́ли [рука́́ми]. Перебувати в стані розпачу, збентеження, обурення, здивування і т. ін. Як вони розгуляються, .. ми тут панночку хап, та до брички, та навтікача до шлюбу… Нехай собі, будучи, об поли руками б’ються, а завтра нічого робити, самі зап’ють весілля (Г. Квітка-Основ’яненко); [Христя (до Олени):] Батько об поли руками б’ються та бідкаються, мати плачуть (М. Кропивницький); Переляканий батько метушився, безтямно бив себе об поли й бурмотів: — От лихо, от лихо!(М. Лазорський). би́́тися (би́́ти [се́́бе]) об по́́ли [рука́́ми]. Перебувати в стані розпачу, збентеження, обурення, здивування і т. ін. Як вони розгуляються, .. ми тут панночку хап, та до брички, та навтікача до шлюбу… Нехай собі, будучи, об поли руками б’ються, а завтра нічого робити, самі зап’ють весілля (Г. Квітка-Основ’яненко); [Христя (до Олени):] Батько об поли руками б’ються та бідкаються, мати плачуть (М. Кропивницький); Переляканий батько метушився, безтямно бив себе об поли й бурмотів: — От лихо, от лихо!(М. Лазорський). би́́ти сло́́вом (слова́́ми) кого і без додатка. Дошкуляти кому-небудь репліками, зауваженнями і т. ін. [Руфін:] Ти боляче мене словами б’єш… гірка се правда… Та нема вже ради .. запався шлях до чесного життя (Леся Українка); // Висловлюватися влучно, різко, дошкульно. [Руфін:] Адже в його листах, у кожнім слові, загонисту вояцьку вдачу видно: він словом бив, немов вояк мечем (Леся Українка). би́́ти сло́́вом (слова́́ми) кого і без додатка. Дошкуляти кому-небудь репліками, зауваженнями і т. ін. [Руфін:] Ти боляче мене словами б’єш… гірка се правда… Та нема вже ради .. запався шлях до чесного життя (Леся Українка); // Висловлюватися влучно, різко, дошкульно. [Руфін:] Адже в його листах, у кожнім слові, загонисту вояцьку вдачу видно: він словом бив, немов вояк мечем (Леся Українка). би́́ти / заби́́ти триво́́гу. 1. Сповіщати про небезпеку. — Що ж це справді робиться? Діду Кузьма, чого ж ви стоїте, як сновида? Хіба вам повилазило?.. Бийте тривогу! (В. Кучер);Вартовий забив тривогу… Буде бій! (В. Сосюра). 2. Виявляти занепокоєння, тривожитися, хвилюватися. І хай колонізатор б’є тривогу — Хитається тюремних стін граніт (П. Дорошко); Тільки серце про щось заговорить ітривогу заб’є з глибини, коли мимо проходять шахтьори [шахтарі] і зникають у кліті вони(В. Сосюра). би́́ти у ві́́чі (в о́́ко). Бути особливо помітним; привертати увагу. Довбня почав оглядати хату .. Всюди били в вічі злидні та недостачі (Панас Мирний); — Маковею,— спокійно вів Роман,— ..Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув .. Але ж молодий та ласий на все, що в очі б’є! (О. Гончар); Були виставлені напоказ всякі дива: .. персні й намиста блискучі. Все то так і сяло та грало, все так і било у вічі! (Панас Мирний); // чим. Виділятися чим-небудь серед когось, чогось. Товариш його — людина літ під сорок — насамперед бив у вічі буйним рудим волоссям на голові (М. Коцюбинський). би́́ти ключе́́м (джерело́́м, фонта́́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою.Дійсно був красень [опришок]. Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія .. чаклунського слова Тичини била ключем з усього, до чого б не доторкалася його увага (Т. Масенко); Скрізь на рідній землі б’є джереломтворча енергія народних мас (З газети); Кінотеатрів тут два, Поліклініка є… Магазинів усяких багато. Фонтаном життя у Мальованім б’є У будень і в свято(С. Воскрекасенко). 2. Здійснюватися, відбуватися і т. ін. дуже енергійно, інтенсивно. Знову гора обізвалась, загула: з губернії приїхав будівничий, ціла артіль.., брязкіт сокир,— робота ключем б’є!(Панас Мирний). би́́ти че́́рез край. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Плач і стогін заповнили повітря. Почування виливалися, били через край (Г. Хоткевич); Його кипуча енергія часомбила через край і тоді зупинити її міг тільки широкий батьків, з мідною пряжкою ремінь(В. Козаченко). би́́ти но́́ги (рідше чо́́боти). Іти, ходити куди-небудь, перев. даремно. — За селом, уже на вигоні .. він сказав: — Попрощаємось, мамо, чого вам бити далі ноги (Г. Коцюба); — Нема Тамари,— сказала [мати] відчужено.— До міста подалась.— Давно? — запитав він, уже жалкуючи, що марно бив ноги (Є. Гуцало); // Часто бувати де-небудь. — То чого ж маєшбити чоботи на наш куток? Тільки жениха мого, коли трапиться, відіб’єш?(М. Стельмах). би́́ти свої́́ми нога́́ми. — Бачили б ви мене, коли б мала я сюди своїми ногами бити (Ірина Вільде). би́́ти чоло́́м кому, перед ким. Просити кого-небудь про щось. Шпигай, Катрусю, але дозволь бити чолом лікареві Семенові Яковичу, щоб увільнив мене від цієї іглотерапії[голкотерапії] (І. Цюпа). ба́́йдики (ба́́йди, діал. га́́ндри) би́́ти. 1. Бути без діла, весело проводити час. Юруш вернувся до батьків, нічого не робив, все спав та байдики бив (І. Нечуй-Левицький); Сам[батько] пильно стежив за Артемовою наукою. Щоправда, влітку байдики бити синові не давав, і був Артем за підпасича у громадського чабана діда Мокія (А. Головко); Уже доста гандри бити. Прийшла пора, щоб ся вчити (Ю. Федькович). 2. Нічого не робити, марнувати час, ледарювати. Рік за роком проминув час, хлопецьбайдиків не бив та й закінчив школу робітничої молоді, ставши вже кваліфікованим робітником (Ю. Збанацький); Прийшов новий рік, штовхає ледаря в бік: ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (Укр.. присл..); Глянеш, скільки тих старшокласників,— парубчаки ж, траси могли б будувати, а вони ціле літо байди б’ють… (О. Гончар). хай (неха́й) грім поб’є́ (уб’є́, приб’є́ і т. ін.). 1. зі сл. мене́. Уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, щирості намірів, запевнення в чомусь. — Хай мене грім поб’є.., коли я їв чию часть [частину], окроме [крім] своєї! — клявся Попенко (Панас Мирний); — Хаймене грім поб’є, коли брешу… (І. Муратов); Хай мене грім уб’є, коли я знаю, в чім виражається їх “політика” (Леся Українка). хай грім се́ред чи́стого по́ля вда́рить.— Хай мене грім серед чистого поля вдарить, як я тобі зла зичу… (М. Зарудний). грім би вда́рив на цьо́му мі́сці. — Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу… (В. Кучер).грім поби́й (бий). Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, я складу йому пісні (В. Самійленко); — Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі,побий мене грім! (М. Стельмах); — Дідові куплю [мотоцикл], грім мене бий, коли брешу!(А. Крижанівський). 2. кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. Хай їх грім поб’є, отакі справи (З журналу); — Грім би їх побив .. з їх порядками! — воркотів .. Бовдур (І. Франко). [хоч] грім би поби́в (приби́в) [наві́ки] на би́тій доро́зі. — Що зараз робити, Устино? Хоч би грім побив на битій дорозі і управителя, і пана (М. Стельмах); — Знову діло в бандитизм упирається .. То Шепель, то Гальчевський, то чорт, то біс, грім би їх на битій дорозінавіки прибив (М. Стельмах). не бий лежа́́чого. 1. Який не потребує великої затрати праці, великого напруження.Покликали діда. Голова — до нього: — Діду, допоможіть… У вас все одно робота не бий лежачого (Є. Кравченко). 2. Безвідповідальний, лінивий і т. ін. — Ви ж знаєте, як це в нас: то кошторис не затверджено, то оліфи нема…— Бригадир — не бий лежачого,— підкинув Шурко(О. Гончар). хоч пацюки́́ (цуценя́́т) бий, зневажл. Дуже повний, одутлий і т. ін. (перев. про обличчя).Пика, хоч пацюки бий (Укр.. присл..); Ясочка..,— злісно думав він, поглядаючи на кругленький живіт поета,— пика — хоч цуценят бий, а він — Ясочка (С. Васильченко); // Дуже негарний, непривабливий, неприємний. — Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць…— Гарна… мордою хоч пацюки бий (І. Нечуй-Левицький). хоч пацюки́́ (цуценя́́т) бий, зневажл. Дуже повний, одутлий і т. ін. (перев. про обличчя).Пика, хоч пацюки бий (Укр.. присл..); Ясочка..,— злісно думав він, поглядаючи на кругленький живіт поета,— пика — хоч цуценят бий, а він — Ясочка (С. Васильченко); // Дуже негарний, непривабливий, неприємний. — Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць…— Гарна… мордою хоч пацюки бий (І. Нечуй-Левицький). як  (мов, на́́че і т. ін.) обу́́хом би́́ти / уда́́рити по голові́́ кого. Вражати, приголомшувати чимсь неприємним, несподіваним. — Мені, Свириде Яковлевичу, вже можна йти? — як обухом б’є його вчитель по голові (М. Стельмах); Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний). як у забі́́й би́́ти. Не припинятися, не переставати виявлятися з великою силою. Як у забій б’є мороз (М. Номис).

Іноземні словники

 Українсько-російський словник

БИТИ 1) бить, избивать, колотить; разг. пороть, драть (наказывать); разить (поражать оружием); ударять; бодать (колоть рогами) бий мене сила Божа! — … БИТИЙ 1) прич.; прил. битый 2) прил. (о дороге) торный, реже битый битий шлях — торная [битая] дорога • - бита голова БИТИЙ ЖАК перен. разг. тёртый калач БИТИСЯ 1) биться; сражаться, драться (вести бой); рубиться (холодным оружием); ударяться (обо что-н.); бодаться (рогами) 2) (о сердце) биться, …

українська-англійська Словник

to hit, to knock, to pound, to strike beat to hit, to knock, to pound, to strike to hit, to knock, to pound, to strike

ЯНДЕКС словари

БИ|ТИ (547), -Ю, -ѤТЬ гл. 1. Бити (что- л.), въ (что- л.), (чем- л.) о (что- л.) — ударять, колотить, стучать: и мол˫ащас˫а и вельми плачющас˫а и главою часто о землю биюща. бити перевод с украинского на английский Глагол 1. to beat; to thrash бити кийком — to baton, to bludgeon бити крилами — to flop бити кулаком — to box, to punch 2. (ударити) to strike, to hit; (шмагати) to hide; si. (лупцювати) to towel бити батогом — to flog, to whip бити в долоні — to clap one‘s hands бити в ціль — to hit the target 3. (давати сигнал) to sound; (про годинник) to strike, to toll бити на сполох — to sound the alarm 4. (про воду) to gush, to spurt, to well up бити джерелом — to spring, to well up; (вирувати) to be in full swing бити струменем — to jet, to spurt 5. (вбивати) to kill, to slaughter бити худобу — to slaughter cattle 6. (намагатися, прагнути) to strive (for, after) бити на щось — to drive (to aim) at бити на ефект — to strive after effect бити по кишені — to cause losses, to cost one a pretty penny, to touch the pocket

GoogleПерекладач

Переклади слова або виразу "бити" дієслово beat бити, вдарити, відбивати, дубасити, колоти, лупцювати trounce бити, суворо вичитувати, завдати поразки hit бити, забитися, ударяти, влучити в ціль, вдарити, зачепити batter бити, гамселити, громити, дубасити, здійснювати прорив, місити chastise бити, виносити сувору догану, карати castigate бити, бичувати, виправляти, картати, запекло критикувати, нападати bang бити, гримати, перевершувати, стукнути, ударити, гриміти sing out бити, виспівувати, кричати dolly бити chime бити, вибивати мелодію, дзвонити, монотонно повторювати, дзвеніти, звучати thump бити, вибивати, ударятися maul бити, грубо поводитися whop бити, гепнутися, калатати, кинутися, подолати, шльопнути lay into бити, накидатися towel бити, витирати рушником lambaste бити, лупцювати cob бити, молотити, дробити руду вручну

прикметник гладкий і лискучий slick слизький slippery, slick, slippy, lubricious, eely спритний agile, nimble, quick, dexterous, deft, slick

Словари и энциклопедии на Академике

бити — Бить бити (2) 1. Убивать (добычу): О! Далече заиде соколъ, птиць бья, къ морю. 19 20. Аще его (Владимира Игоревича) опутаевѣ красною дѣвицею, ни нама будетъ сокольца, ни нама красны дѣвице, то почнутъ наю птици бити въ полѣ Половецкомъ. 44.… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве" битиѥ — БИТИ|Ѥ (1*), ˫А с. ♦ Челъмь битиѥ просьба о чем л., челобитная: челомъ битиѥ ко г҃жи мт҃ри ѡ(т) онсифора. вели нестерю. рубль. скопити. да ити. ки юрию. к сукладнику. молисѩ ем[у] чтобы конь купилъ. ГрБ № 354, 40 70 XIV … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) Бити — (м) король северных Египетские имена. Словарь значений … Словарь личных имен бити — БИ|ТИ (547), Ю, ѤТЬ гл. 1. Бити (что л.), въ (что л.), (чем л.) о (что л.) ударять, колотить, стучать: и мол˫ащас˫а и вельми плачющас˫а и главою часто о землю биюща. ЖФП XII, 45в; да аще не стѩжеши кротости тако ѥси ˫ако коузнець би˫а цатоу… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) бити — б ю, б єш; наказ. сп. бий; недок. 1) неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому небудь, об щось. || Хлюпатися, плескати. Бити в долоні. 2) перех., кого. Завдавати ударів кому небудь. || кого, по кому – чому, перен.… … Український тлумачний словник

Бесплатный online-переводчик

бити   1) бить, избивать, колотить; разг. пороть, драть (наказывать); разить (поражать оружием); ударять; бодать (колоть рогами)     бий мене сила Божа! — разг. побей меня Бог! разрази меня гром [Господь]!     бити в долоні — бить в ладоши, хлопать (руками); рукоплескать   2) (стеклянные предметы) бить, разбивать, разг. колотить бити   1) (у різн. знач.) to beat; to thrash     бити карту — to cover a card     бити по кишені — перен. to cause losses, to cost one a pretty penny, to touch the pocket     бити посуд — to smash china     бити супротивника його ж зброєю — to turn the tables on one's opponent     бити хвостом — to lash the tail   2) (ударити) to strike, to hit; (шмагати) to hide; sl. (лупцювати) to towel     бити батогом — to flog, to whip     бити в долоні — to clap one's hands     бити в ціль — to hit the target (тж. перен.)     бити мимо цілі — to miss one's mark     бити по м'ячу — to kick the ball     бити прикладом (рушниці) — to club     бити себе в груди — to thump one's chest   3) (давати сигнал) to sound; (про годинник і т.ін.) to strike, to toll     бити відбій — to sound the retreat, to beat a retreat (тж. перен.)     бити на сполох — to sound the alarm   4) (про воду і т.ін.) to gush, to spurt, to well up     бити джерелом — to spring, to well up; перен. (вирувати) to be in full swing     бити струменем — to jet, to spurt   5) (вбивати) to kill, to slaughter     бити худобу — to slaughter cattle   6) (намагатися, прагнути) to strive (for, after)     бити на щось — to drive (to aim) at     бити на ефект — to strive after effect

Ілюстрації

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]