Ящірчин
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:48, 24 листопада 2015; Assavchuk.gi15 (обговорення • внесок)
Я́щірчин, -на, -не. Принадлежащій, свойственный ящерицѣ. Желех.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 662.
Я́ЩІРЧИН, а, е. Прикм. до ящірка; належний ящірці. Війт сіпнув патичком, вихопив його з ящірчиної пащечки й підніс його вгору, щоби виконати над звірятком громадський присуд смерті (Лесь Мартович, Тв., 1954, 294).