Кавуняччя

Кавуняччя, -чя, с. Собирательное отъ кавун. І як уродився ж той баштан! то кавуняччя оттаке, а дині оттакі! Рудч. Ск. II. 9.

"Словник української мови"

КАВУНЯ́ЧЧЯ, я, сер., збірн., розм. Кавуни. — А кавуняччя в нього яке! Так черева проти сонця й повивертало!(Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 51); Величезна гора, складена з кавуняччя, здіймається над палубою (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 144).

Сучасні словники

кавуня́ччя - іменник середнього роду.розм.

Джерела та література

• Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 67.
• Орфографічний словник української мови. 2005.