Лічба
Зміст
Словник Грінченка
Лічба, -би, ж. Счетъ, исчисленіе. Такий вірний, як лічба жидівська. Ном. № 13829. Он бачиш, поза зорями ще зорі... Нема їм лічби. Г. Барв. 358. Чи є лічба твоїм неправдам лютим? К. Іов. 48. Не лічбою. Безъ счета. Бере гроші не лічбою. АД. І. 278. Дам ті срібла не вагою, дам ті злота не лічбою. АД. І. 297.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛІЧБА́, и, жін. 1. чого і без додатка. Те саме, що лічення і лічіння. Поняття числа виникло у найдавніші часи в зв'язку з потребою вести лічбу конкретних предметів (Вісник АН УРСР, 11, 1953, 33); Попід лісом бездоріжжям прямує чоловік, ледве чутно ворушачи губами, і тепер земля прислухається до перестуку краплин і лічби хлібороба. Він міряє землю (Михайло Стельмах, I, 1962, 376).
//Вести лічбу чому — те саме, що Вести лік чому (див. лік). Встала [дорога] горда і росою вмилась, Не вела лічби пекучим ранам, Пов'язала їх сідим туманом (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 177); Лічбу загубити — те саме, що Втрачати (втратити, губити, загубити, згубити, забувати, забути і т. ін.) лік чому (див. лік). Дід Баклага.. жив на землі давно і жив важко, так що вже й стомився жити і лічбу тим рокам своїм загубив (Іван Микитенко, II, 1957, 315).
2. Кількість чого-небудь. Тепер у нас «Волинь» так розкуповується, ..що щодня збільшує лічбу друкованих аркушів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 189).
3. заст. Прості арифметичні дії; арифметика. Арифметику у межах цілої лічби він добре вивчив ще як був писарем (Борис Грінченко, I, 1963, 244); На стор. 13 [букваря] була лічба (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 600).
4. тільки мн., заст. Взаємні рахунки, претензії тощо. — Киньмо, Йово, лічби всякі! Дай лиш руку... (Павло Грабовський, I, 1959, 257).
//Не лічбою кого, чого; Без лічби кого, чого — дуже багато кого-, чого-небудь. Дам ті срібла не вагою, дам ті злота не лічбою (Словник Грінченка); І так уже нашого брата-козака без лічби помучено (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 34); Нема лічби кому, чому — дуже багато, без ліку кого-, чого-небудь. Поза зорями ще зорі та й ще.. Нема їм лічби (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 358).
Фразеологічний словник української мови
без лі́ку (рідше лічби́) кого, чого і без додатка. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. А людей, людей! без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе (Марко Вовчок); Гуркочуть льотчики, змітаючи з лиця землі ворогів без ліку (О. Довженко); Тут землі щедрі, Тут річок без ліку (Л. Костенко); І так уже нашого брата-козака без лічби помучено (П. Панч). не лічбо́ю. Дам ті (тобі) злота не лічбою (Сл. Б. Грінченка).
