Рюма

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Рюма, -ми, об. Плакса. См. Рюмса.

1. РЮ́МА, и, чол. і жін., розм. Плаксива людина. — Ану, Васильку,.. перекриви оту рюму (Панас Мирний, IV, 1955, 71).

РЮ́МА, и, чол. і жін., розм. Плаксива людина. — Ану, Васильку,.. перекриви оту рюму (Панас Мирний, IV, 1955, 71).

Рюма и, чол. і жін., розм. Плаксива людина. — Ану, Васильку,.. перекриви оту рюму (Панас Мирний, IV, 1955, 71).

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання