Речник

Словник Грінченка

Речник, -ка, м. 1) Ораторъ, витія. К. ЧР. 200. І хочуть знати, що від речника почують. К. МБ. II. 120. Була вже рада, чули вже доволі речей прихильних, речників розумних. К. ЦП. 197. Сеймові речники. К. ПС. 83. 2) Представитель, заступникъ, ходатай, адвокатъ. Славних потентатів намістники і речники достойні. К. Бай. 23.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РЕ́ЧНИК, а, чол., книжн.

1. Виразник чиїхось поглядів, бажань, інтересів і т. ін. Ім'я Горького.. не тільки стало у всесвітньому пантеоні поряд із іменами Толстого, Тургенєва, Цехова, але й оточене особливою увагою й повагою, як ім'я речника Радянської країни, (Максим Рильський, IX, 1962, 12); Речником нової епохи, нового класу — покріпаченого селянства, всіх трудящих, став Шевченко (Літературна Україна, 17.X 1969, 2);  * Образно. [Жірондист:] Проречистії мури! Скільки душ їм заповідало думки та мрії в реченнях мудрих та в огнистих строфах, і вірний камінь речником зостався людей, що поніміли під залізом (Леся Українка, II, 1951, 178); 

// Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь; поборник. Пролетарський митець не може не бути переконаним ворогом індивідуалізму в усіх його проявах і найпалкішим захисником і речником колективізму (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 136); Котляревський у своїх творах виступив речником передових ідей свого часу (Радянське літературознавство, 9, 1969, 65); // Той, хто в своїй особі представляє кого-, що-небудь; представник. Велелюдно на переяславському майдані. Вся Україна послала сюди своїх речників. Значки всіх полків, всіх сотень, всіх цехів весело мають на вітрі (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1953, 17); Поглянь: у білі двері ці, Як ріки з заходу і сходу, Течуть народу посланці, Правдиві речники народу (Максим Рильський, III, 1961, 228). 2. заст. Оратор. Дух йому перехопило й мову заціпило, наш, речник та балаклій [балакун], ставши аж ніяк не лепетливим, міг тільки пробекати: — Е-е-е-е... (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 469). 3. заст., рідко. Адвокат (у 1 знач.). Бідні злочинці божились, благали, Слухали журно своїх речників, Громом гриміли слова прокурора, — В'язні злякались і згодились вмерти (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 228). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 523. Великий тлумачний словник сучасної української мови РЕ́ЧНИК, -а, ч. 1.Виразник чиїхось поглядів, бажань, інтересів і т. ін.// Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь; поборник.// Той, хто в своїй особі представляє кого-, що-небудь; представник. 2. заст. Оратор. 3. заст., рідко. Адвокат (у 1 знач.).

Ілюстрації