Дякон

Дякон, -на, м. Діаконъ. Морд. (Млр. л. сб. 124).

Сучасні словники

Уперше згадуються в Біблії в книзі Діянь святих апостолів і в посланнях апостола Павла. У теологічній науці (догматика) перший ступінь святого Таїнства Священства із трьох можливих (диякон, пресвітер, єпископ) в ієрархії Церкви. В його обов'язки входить співслужіння єпископам і пресвітерам при уділенні ними святих Таїнств, здійсненні богослужінь.

Самостійно служити не може (не є ієреєм), безпосередньо підпорядковується настоятелю храму, виконує всі його канонічні розпорядження. В період формування церковної ієрархії у II–III ст. н. д. в їх функції входить нагляд за порядком в громаді. Прислуговують іншим клірикам у вівтарі, читають Євангеліє під час богослужінь чи виголошують проповідь з дозволу пресвітера чи єпископа. Так само, якщо в релігійній громаді понад 700 парафіян з благословення старшого клірика (пресвітера або єпископа) у крайній потребі (з виправданих причин у канонічному порядку) — можуть відслужити Панахиду, Похорон, Акафіст, Молебень, Вечірню, Утреню. А також — викладати в Недільній школі.

Формування дияконів відбувається так само, як і інших кліриків (пресвітерів з єпископами) — в духовній семінарії або в духовній академії (повністю завершена освіта).

   Ієродиякон — до прийняття сану диякона прийняв постриг у монахи. Той, хто прийняв святе Таїнство шлюбу до прийняття сану диякона — білий священик у сані диякона (одружений клірик).
   Протодиякон — старший серед одружених дияконів по чину, а серед ченців дияконів — «архідиякон». Монах, коли прийняв схиму і є дияконом — називається «схиієродиякон».
   Целібат у кліриків — не стосується кліриків в чернецтві чи до одружених кліриків.
   Дяк і диякон — це відмінні поняття.

Ілюстрації