Безбарвий

Безбарвий, -а, -е. 1) Безцвѣтный. 2) Не имѣющій ворсы (о сукнѣ). Волын. г.

Сучасні словники

Безбарвний

• Безбарвий те саме, що і безбарвний.
• 1) Який не має кольору, забарвлення, позбавлений барв.
• 2) перен. Який не має яскраво виявлених рис; нічим не примітний; невиразний.

Безбарвний

• БЕЗБА́РВНИЙ, а, е.
• 1. Рудий розгортав іще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину (Коцюб., І, 1955, 138); Її скам’яніле обличчя, здавалося, не виказувало ніяких почуттів, безбарвні губи ледве рухалися (Жур., Вечір.., 1958, 370); При нагріванні без доступу повітря фосфор легко плавиться, перетворюючись в безбарвну рідину (Хімія, 9, 1956, 92).
• 2.[Дон Жуан:] Живу, немов якась душа покутна, серед людей чужих або й ворожих, життям безбарвним (Л. Укр., III, 1952, 396); Боровик навмисне підбирав безбарвні слова, і від того мова ставала кострубатою, ніби неживою (Собко, Справа.., 1959. 202).

Безбарвний

• БЕЗБАРВНИЙ (який не має кольору, забарвлення), БЕЗКОЛЬОРОВИЙ рідше; БЕЗКОЛІРНИЙ (перев. у науковому стилі); БІЛИЙ розм. (звичайно про рідину); ВОДЯВИЙ, ВОДЯНИСТИЙ (звичайно про очі - світлий, прозорий); НЕЗАБАРВЛЕНИЙ (про те, що може бути забарвленим); НЕБАРВИСТИЙ (який не має кольору або виразних барв). Бритоголовий в цивільному теж, видно, був з комісаром заодно, бо вже привітно посміхнувся до Колосовського своїми безбарвними, як папір, губами (О. Гончар); Прозорі скляні банки звичайного безкольорового скла і різного розміру (Ю. Смолич); Оцтова кислота - безколірна рідина з різким запахом і кислим смаком, що знайомий кожному (з наукової літератури); Очі самі собою упали на графин і залюбувалися тими непримітними голочками, якими грала біла горілка (Панас Мирний); Він тримав під пахвою книжечку, тоскно позираючи своїми водявими, м'якими й добрими очима, де б йому знайти куточок (Ю. Смолич); Білявий, майже безбровий, він (старшина) слухав уважно і, коли йому щось наказували, пильно дивився своїми прозорими водянистими очима (С. Голованівський); Незабарвлена рідина; Навіть муза боїться вступити сюди, В сей осінній туман небарвистий (Леся Українка).
• НЕВИРАЗНИЙ (про думки або мову людини, про саму людину чи колектив, про мистецькі та наукові твори і т. ін. - позбавлений своєрідності й виразності, без живих, яскравих, індивідуальних рис), БЕЗБАРВНИЙ, БЛІДИЙ, СІРИЙ, БЕЗЖИВНИЙ, НЕЖИВИЙ, БЕЗКРОВНИЙ (про художній твір, літературного героя тощо - не наповнений конкретним життям); БЕЗПЛОТНИЙ заст. (перев. про художній образ); СУХИЙ (про мову, стиль і т. ін. - без емоційних подробиць, неяскравий). Дотеперішнє товариство імені Леонтовича було організацією досить невиразною (В. Еллан); Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Ю. Збанацький); Газета використала мій допис для порожнього, безбарвного фейлетону (С. Васильченко); Не хочу перечитувати того, що написав, бо знаю, що воно бліде (М. Коцюбинський); - В нас тут колектив зовсім не сірий, більшість ветерани (О. Гончар); Кому потрібні неживі слова? Кого вони запалять перед боєм? (Л. Первомайський); Індивідуаліст - творець лише з власної крові.. Ось чому його найкращі твори безкровні, анемічні (В. Еллан); Писали вони свої власні роботи суконною, безбарвною, сухою мовою (М. Рильський). - Пор. 3. буденний.

Ілюстрації