Черв’ячок

Черв’ячо́к, -чка, м. 1) Ум. отъ черв’як. 2) Родъ мережки. (Залюбовск.). Родъ узора при сшиваніи плахти. Черниг. у. 3) мн. Родъ кушанья изъ гречневой каши, протертой на решето, съ макомъ. Маркев. 164.

Черв'ячок, чка, чол. Зменш. до черв'як. Рибалка удочку закинув, Наткнувши на гачок Чималий черв'ячок (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 132); Коломійця зворушило його щире каяття, хоч десь в глибинах душі ворушився черв'ячок сумніву (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 219); * Образно. Темні черв'ячки брів поволі ворушились на її блідому чолі (Іван Микитенко, II, 1957, 348); * У порівняннях. Хлопчик кричав, рвався до матері, як черв'ячок, звиваючися у своїх кайданах (Гнат Хоткевич, II, 1966, 192).

Ілюстрації