Кінчик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:47, 20 листопада 2015; Ydmazur.is15 (обговорення • внесок)
Кінчик, -ка и кінчичок, -чка, м. Ум. отъ кіне́ць.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках КІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кіне́ць1 1. На остатнім слові пані Качковська піднесла кінчик фартушка до очей (Л. Укр., III, 1952, 646); Мати з паляничкою в руках присіла на кінчик стільця (Панч, В дорозі, 1959, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 167.
Кінчик, ка и кінчичок, чка, м. Ум. отъ кіне́ць.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 245.
Ілюстрації
|
|
|
|
