Підгір’я
Словник Грінченка
Підгір’я, -р’я, с. Подгорье, мѣстность у подошвы горы. Чуб. III. 431. К. МХ. 31. На луках був сінокос аж до гори, а підгір’я орали під хліб, на горі була толока. Павлогр. у.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПІДГІ́Р'Я, я, сер. Нижній схил гори, що переходить у рівнину; місцевість біля підніжжя гори, гір. Дорога величезною спіраллю спускалася вниз, і далеко, по той бік долини, знову спіраллю підіймалася по підгір'ю (Олесь Гончар, III, 1959, 89). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 414.
Орфографічний словник української мови
підгі́р'я іменник середнього роду
Іноземні словники
Українсько-англійський словник.: Довідкове видання
підгір'яcountry at the slope (foot) of a mountain або at the foot of the mountain