Ґедз

Ґедз, -дза и ґедзь, -дзя, м. Oestrus bovis. Ґедзь його вкусив, — на його напав. Онъ раскапризничался. — А що це тобі? ґедзь укусив, чи що? Канев. у. Ум. Ґедзик. Вкинути ґедзика. Сказать что либо съ умысломъ раздражить. Оце вона прийшла та вкинула ґедзика, паня й росходилась. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Латинська транскрипцiя: [gedz]

Сучасні словники

ҐЕДЗ іменник чоловічого роду, істота ҐЕДЗЬ іменник чоловічого роду, істота /Орфографічний словник української мови/

ҐЕДЗЬ сліпак, дзиз, дрік, р. овід; ґедзик. /Словник синонімів Караванського/

ҐЕДЗІ бл. 180 видів ряду двокрилих комах; паразити - їхні личинки живуть під шкірою, в носоглотці та кишківнику свійських тварин ҐЕДЗЬ БИЧАЧИЙ паразитичний овід ряду коротковусих двокрилих комах; укуси можуть викликати небезпечні захворювання (Універсальний словник-енциклопедія)