Ґальонка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ґальонка, -ки, ж. 1) Головной уборъ дѣвушекъ изъ полосы позумента. Убереться до церкви, надіне на голову ґальонку, заквічається. О. 1862. VIII. 16. 2) Парчева стрічка. Посеред довгої й широкої зали стояв довгий стіл, засланий червоним сукном, облямованим золотою гальонкою (Панас Мирний, II, 1954, 271).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 23.