Ранґ

Ранґ, ґу, м. = Ранг.

РАНГ, у, чол. 1. Спеціальне звання, чин. Пан Темницький — то був пенсіонований урядник невисокого рангу (Іван Франко, II, 1950, 291); В унтер-офіцера Шілінга завжди товариський тон в розмові з солдатами і зовсім немає тієї дурнуватої пихи, яка особливо властива офіцерам нижчого рангу (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 17); Військюрист першого рангу.. коротко доповів Гречку нові про мету свого приходу (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 210). 2. Категорія, розряд яких-небудь предметів, явищ, певних осіб і т. ін. Шпигун найвищого рангу, інтриган від Мекки до Ватікана — Франц фон Папен (Юрій Смолич, Після війни, 1947, 23); Є різні ранги читачів, різні смаки, різні культурні рівні (Літературна Україна, 2.VIII 1968, 4). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 448.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник іншомовних слів

Ранг (нім. Rang - чин) - рівень у ієрархічно організованій системі.

Українсько-англійський словник

Ранг іменник 1 stage, point, level, grade, degree, arcdegree, academic degree. 2 valuation, rating, paygrade, military rating, military rank, evaluation. 3 social status, social station, social rank, rank and file, rank, membership. 4 state.

Eкономічна енциклопедія

РАНГ рос. ранг 1. Ступінь класифікації іпотечних застав. 2. Показник рівня значущості посадової особи. 3. Клас, розряд.

Ілюстрації