Яблуня

Я́блуня, -ні, ж. Яблоня. Яка щеп, така яблуня. Ном. № 7142. Ум. Я́блунька. Посажу коло хатини на спомин дружині і яблуньку, і грушечку. Шевч. 693.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Я́блуня (лат. Malus) — рід листопадних дерев і кущів сімейства Розові з кулеподібними солодкими чи кисло-солодкими плодами. Рід рослин — дрібних листяних дерев і чагарників родини розових. Яблуня - найпоширеніша плодова культура в Україні. Це обумовлено сприятливими грунтово-кліматичними умовами для її вирощування, надзвичайної цінністю плодів і тривалим терміном їх зберігання.Свіжі яблука містять цукру (в основному легкозасвоювані глюкозу і фруктозу), органічні кислоти (яблучну, лимонну, винну), вітаміни (С, В1, В2, В6, В9, РР, Р), провітамін А (каротин), дубильні і пектинові речовини , ефірні олії, макро-і мікроелементи.

Я́БЛУНЯ, і, жін. Садове й лісове фруктове дерево родини розових з плодами перев. кулястої форми. Серед двору гілляста яблуня стояла (Марко Вовчок, I, 1955, 259); Цвіли яблуні; тихе повітря дихало чудовими пахощами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); Під склепінням черемхи й дикої яблуні глибоко дихало лісове джерело (Михайло Стельмах, II, 1962, 144). ♦ Недалеко відкотиться яблучко (яблуко) від яблуні