Жвякати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:36, 15 грудня 2014; Магазій Анна (обговорення • внесок)
Жвякати, -каю, -єш, гл. = Жвакати.
ЖВАКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка. Пережовувати їжу, створюючи відповідні звуки. Ось чутно, як сопуть ситі воли, жвакаючи росяну траву... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 179); — Баранина не дуже й уварилась, — ліниво жвакаючи щербатими зубами, промовив Іван їваненко (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 432). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 515.
