Ковзати

Ко́взати, -заю, -єш, гл. Дѣлать скользкимъ, гладить, тереть. Не ковзай підлоги ногами.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОВЗАТИ, аю, аєш, недок. 1. Плавно рухатися, посуватися по гладкій, слизькій поверхні. При підійманні вгору або опусканні вниз дерев'яні плоскі затвори ковзають у пазах опор (Довідник сільського будівельника, 1956, 118); Ніби важче стало бігти, наче лижі не ковзали вже більше (Оксана Іваненко, Вел. очі, 1956, 14); // Не втримуватися на гладкій, слизькій поверхні; утрачати стійкість. Вона намагається відійти від прірви, а ноги ковзають і наближають до смерті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 452); // Вислизати, випорскувати (про гладенькі, слизькі предмети). * Образно. Йонька був якийсь невдаха, і все йому не в руки потрапляло, а ковзало поміж пальцями (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 88).

Словопедія

КОВЗАТИ ко́взати / ковзну́ти по́глядом (очи́ма) по кому—чому. Дивитися, поглядати на кого-, що-небудь. “Одначе обжився ти тут”,— подумав Микита, ковзаючи поглядом по цілих горах награбованого майна (Григорій Тютюнник); Матрос і капрал ковзнули по ній поглядами і говорили далі (Ю. Смолич); Підвів (завідуючий) голову і наче спросоння ковзнув очима по обличчю прибулого (В. Речмедін).