Вартість
Виражена у грошах ціна чого-небудь.
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Вартість, -тости, ж. Цѣнность, стоимость. Чуб. І. 236. Казав вильлити золотий плуг.... і питати.... що той плуг варта. Люди і пани то таксували о вартости злота. Гн. І. 44.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВА́РТІСТЬ, тості, жін.
1. Виражена у грошах ціна чого-небудь. На гравюрі невеликої вартості Геркулес, піднявши здорову довбню, замірявся на страшного лева (Нечуй-Левицький, III, 1956, 39); Ці вагони коштували дуже дорого, їх вартість обчислювалась втричі більш від вартості вагонів американського типу (Микола Трублаїні, III, 1956, 423).
2. Позитивна якість, цінність. Якось старші й відомі письменники прислали твори — я сказав би — вартості не дуже високої (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 255); Великі поети братніх народів — Пушкін і Шевченко — перші на всю височінь підняли безмежну художньо-ідейну вартість твору [«Слова о полку Ігоревім»] (Максим Рильський, III, 1956, 29).
3. ек. Економічна категорія, властива товарному виробництву, яка становить собою втілену і уречевлену в товарі суспільно необхідну працю. ..вартість товару визначається кількістю праці, затраченої під час виробництва його.. (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 45).
Бала́нсова ва́ртість — оцінка основних фондів і обігових коштів у бухгалтерському балансі.
Ва́ртість креди́ту — сума, що її позичальник сплачує кредиторові за користування кредитом.
Ва́ртість мініма́льного спожи́вчого ко́шика — показник мінімального рівня задоволення фізіологічних і соціальних потреб людини.
Вну́трішня ва́ртість е́кспортного това́ру — сума відпускної продукції в оптових цінах без податку з обігу.
До́дана ва́ртість — різниця між вартістю (ціною) товару або наданої послуги та вартістю матеріалів, що їх було використано у процесі його виробництва (виконання, надання).
Е́кспортна ва́ртість това́ру — вартість, яка подається іноземному покупцеві з вирахуванням прямих накладних витрат в іноземній валюті.
Зако́н ва́ртості — об'єктивний економічний закон товарного виробництва, за яким вартість товару визначається суспільно необхідною кількістю абстрактної праці, затраченої на виробництво цього товару.
І́мпортна ва́ртість това́ру — сума валютних витрат на імпорт товару; валютна ціна, що її сплачено за імпортований товар, а також додаткові витрати на імпортування у валюті.
Ліквідаці́йна ва́ртість — а) сума коштів, що її передбачають отримати в разі ліквідації певного активу; б) вартість активів підприємства як цілісного майнового комплексу в разі його ліквідації.
Ми́тна ва́ртість това́ру — сума, що її фактично сплачено чи яка підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону.
Мінова́ ва́ртість това́ру — форма виявлення вартості через прирівнювання одного товару до іншого в процесі обміну.
Ри́нкова ва́ртість — вартість товарів, послуг, валюти і т. ін., яка формується в процесі вільного продажу на ринку.
Спожи́вна ва́ртість — властивість товару, речі задовольнити якусь потребу покупця.
Вартість
(цінність чогось) ціна, (вагомість чогось) цінність, значущість, значимість, значення.
Ва́ртість (нім. Wert) — втілена й уречевлена в продукті суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб'єктами господарської діяльності, що пов'язані суспільним поділом праці й обміном товарами та послугами.
За означенням класичної економіки вартість — це суспільно необхідна праця, яку потрібно затратити на виготовлення продукту.
Таким чином, вартість визначається не індивідуальними затратами праці на виготовлення чого-небудь, а характерними для даного суспільства й способу виробництва. Таке визначення дозволяє абстрагуватися від ефективності чи неефективності конкретного виробника.
Вартість отримує грошовий еквівалент лише тоді, коли продукт стає товаром при товарних відносинах у суспільстві.
Ілюстрації
Медіа
Цікаво
Теорії вартості (цінності) товару
Теорії вартості (цінності) товару
Визначення вартості (цінності) товару - одне з головних завдань політичної економії. Існують різні теорії вартості, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, витрат виробництва, чинників виробництва, інформативна та ін.
Основи теорії трудової вартості заклали англійські економісти У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо та ін. Але найбільш повно її розробив К. Маркс. Він довів, що двоїста природа товару зумовлена двоїстим характером праці, втіленої в товарі. Споживна вартість створюється конкретною працею; вартість створюється працею взагалі, незалежно від її конкретної форми, тобто абстрактною працею. Прихильники теорії трудової вартості вважають, що величина вартості товару визначається не індивідуальним, а суспільно необхідним робочим часом. Ця теорія має найбільше прихильників серед представників вітчизняної і російської економічної науки.
Приблизно водночас з теорією трудової вартості виникла теорія витрат виробництва і теорія чинників виробництва. Представники теорії витрат виробництва (Ф. Кене, Р. Торренс, Дж. Мілль) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і цін. Вони вважають, що нова вартість створюється не лише живою працею, а й минулою працею, уречевленою в засобах виробництва.
Теорія чинників виробництва, родоначальниками якої є французькі економісти першої половини XIX ст. Ж.-Б. Сей і Ф. Бастіа, розглядає формування вартості з функціонуванням трьох чинників виробництва: капіталу, праці й землі. Всі вони беруть рівноправну участь у процесі створення вартості, а доходи рід використання цих чинників у вигляді прибутку (процента), заробітної плати і ренти - ціна виробничих чинників.
Теорія чинників виробництва стала попередницею теорії граничної корисності, яка і сьогодні широко пропагується. Вона виникла в останній третині XIX ст. її основоположниками є такі відомії австрійські вчені-теоретики, як К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бен-Баверк, а також У. Джсванс, А. Маршалл (Англія), Л. Вальрас (Швейцарія), В. Парето (Італія) та ін.
Прихильники теорії граничної корисності стверджують, що зведення вартості до витрат праці або чинників виробництва є неприйнятним, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вони вважають, що вартість - це суб'єктивна оцінка товару, яка визначається його граничною найменшою корисністю для покупця. Ступінь цієї корисності ніби залежить від кількості товарів: чим більше товарів, тим їхня корисність менша, і, навпаки, чим їх менше, тим більша їхня корисність для споживача (покупця) і більша вартість. Автори цієї теорії вважали корисність безпосереднім єдиним вартісноутворювальним чинником.
За всієї однобічності теорії граничної корисності у трактуванні утворення вартості вона відіграла свою роль у розвитку економічної науки щодо розкриття закономірностей прояву корисності і формування ринкового попиту. Крім того, впровадження авторами цих теорій граничних величин дало змогу використати їх для аналізу динаміки і оптимізації економічних процесів ринкової форми господарювання, для математичного моделювання при прийнятті конкретних економічних рішень, пов'язаних з альтернативним вибором між можливими варіантами.
Близькою до теорії граничної корисності є теорія попиту і пропозиції. Представники цього напряму в політичній економії вважають, що вартість (цінність) товару визначається не витратами праці на його виробництво, а лише попитом і пропозицією. Прихильниками теорії попиту і пропозиції були французький економіст першої половини XIX ст. Ж.-Б. Сей, англійський економіст Г.-Д. Маклеод. Цю теорію розділяли представники австрійської школи - К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк. Вони стверджували, що реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, що встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції. Слабкістю цієї теорії є те, що вона не дає відповіді на запитання, чим визначається ринкова ціна у разі збігу попиту і пропозиції, а також не бере до уваги той факт, що самі попит і пропозиція залежать від цін товарів та послуг.
Англійський економіст кінця XIX - початку XX ст. А. Маршалл поєднав теорію попиту і пропозиції з теоріями витрат виробництва і граничної корисності. Він брав за основу те, що формування ринкових цін на товари та послуги відбувається в результаті взаємодії попиту і пропозиції. А. Маршалл доводив, що зміна попиту пов'язана з категорією граничної корисності, а пропозиції-з вирішальним впливом витрат виробництва. Він вважав, що вартість (цінність) товару однаково визначається і граничною корисністю, і витратами виробництва.
В сучасних умовах набуває все більшого значення принципово нова теорія вартості (цінності) - інформативна теорія вартості, згідно з якою домінуючим типом у структурі витрат суспільної праці є переважно інтелектуальна, озброєна науковими знаннями жива праця, і саме вона виступає джерелом вартості.
Зауважимо, що розглянуті теорії вартості не слід протиставляти, адже кожна з них відображає різні сторони економічного розвитку, і всі вони справляють вплив на цінність товару, що інтегрує в собі різноманітні чинники.
Джерела та література
1. http://sum.in.ua/s/vartistj
2. http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=23&t=482
3. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C
4. http://pidruchniki.com/16520205/politekonomiya/teoriyi_vartosti_tsinnosti_tovaru
