Смичок

Смичок, -чка, м. = Лучок. А скрипочка оріхова, а смичок із рути. Чуб. V. 969.

Смичок — дерев'яна паличка з натягнутим уздовж пучком кінського волосу ; служить для видобування звуку на струнних музичних інструментах.Висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Леся Українка, III, 1952, 582); Арсен повів смичком по струнах. Полились звуки скрипки (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 92); * Образно. Хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 8); * У порівняннях. [Хотина:] Як взяв [Роман] молотка у руку, то так він у нього і заходив по кувадлі [ковадлі], як смичок по скрипці!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 67).