Овчина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:42, 5 грудня 2014; Наталія Качанюк (обговорення • внесок)
Овчи́на, -ни, ж. 1) Овчина, овечья шкура. 2) мн. Овечья шуба. Із якої се причини вбралась теща у овчини? Нп.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови
ОВЧИ́НА, и, жін. Вироблена овеча шкура. Душно а хаті, а сиділи, хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах, тільки порозстібалися, а не скидали. Пропахлі потом, овчинами, чорноземом (Андрій Головко, II, 1957, 71); Головань розстебнув масивне, потерте на рукавах пальто. Воно виявилося підбитим сірою овчиною (Микола Руденко, Остання шабля. 1959, 25).
Орфографічний словник української мови
овчи́на іменник жіночого роду шкура
Ілюстрації
|
|
|
|
