Ржа

Ржа, ржі, ж. Ржавчина (на желѣзѣ, водѣ). Їсть як ржи залізо. Ном. № 2726. Ржа вхполилась. Пристала ржавчина, начало ржавѣть. Черк. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РЖА див. іржа.

ІРЖА́, рідше РЖА, і, жін. 1. Червоно-бурий шар на поверхні заліза, який утворюється внаслідок його окислення. Німа і мовчазна, від неба вона [тюрма] крилася чорною залізною покрівлею, з червоними від іржі.. верхами (Панас Мирний, I, 1954, 319); Слава славна не вмре, не загине, Ржа не вкриє булатної шаблі (Максим Рильський, III, 1961, 242); Іржа, через яку гине метал, завдає великої шкоди, особливо коли це цінна апаратура (Знання та праця, 11, 1965, 15); * У порівняннях. [Неофіт-раб:] Звичка до розкошів уїлась їй у серце, мов іржа, без них їй тяжко (Леся Українка, II, 1951, 227); Каміння ноги подерло нам... Іржею кров на ранах гусла... (Володимир Сосюра, II, 1958, 392); // Колір окислу заліза. В тій пилюці бачив [Дорош] сонце, що жарило без милості, без жалю людей, машини, землю, обпалювало до бурої іржі придорожні трави (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 318); // чого, перен. Про сліди, залишки чого-небудь, що діють гнітюче, шкідливо на когось. — Регіної Регіно! Чи ржа великого страждання сточила тебе..? (Іван Франко, VII, 1951, 270); Нівечилася юність, калічилася душа, осідала на ній іржа незрозумілої образи на життя (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 27); // перен., зневажл. Про надокучливу людину, що набридає іншим. А цей — іржа, а не чоловік. Уже як у кого встряне, як уїсться: точить-точить, поки-таки наскрізь не проточить! (Панас Мирний, II, 1954, 106). Іржа їсть (переїдає, бере і т. ін.) що; Береться (вкривається і т. ін.) іржею що — щось, окислюючись, покривається червоно-бурим шаром (про залізо та залізні вироби). І залізо ржа з'їдає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 293); Чорнило висохло, а пера іржа поїла (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 116); Пощерблена шабля Іржею взялася, У піхви тій шаблі Вода налилася (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 42). ♦ Їсти (гризти, точити) кого, як (мов, наче і т. ін.) іржа залізо: а) прискіпуватися, чіплятися до кого-небудь. Не злюбила вона нас; не так мене, як Одарку. Було так і їсть, як іржа залізо (Марко Вовчок, I, 1955, 45); — Чого це він на вас уївся? — Супруненко? — угадала Пріська. — І сама не знаю.. Одно точить, як шашіль дерево, як іржа залізо (Панас Мирний, III, 1954, 36); б) не давати спокою, невідступно переслідувати (про думки, настрій і т. ін.). Ця думка му лила його серце, йшла за ним усюди, як тінь, гризла його, як іржа залізо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 89). 2. Плівка бурого кольору на болоті, там, де вода містить залізисті породи. Стежка вивела на багна, вкриті іржею (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 59). 3. Хвороба багатьох культурних і дикорослих рослин, при якій надземна частина рослини вкривається бурими плямами. Він не затямив і не чув Про так страшний недорід!.. Картопля вперше зогнила... Овес іржа присіла (Іван Франко, X, 1954, 184); Різні види іржі уражують листя, стебла й колоски злакових культур, знижуючи врожай на 20—30% і більше (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 748).

Універсальний словник-енциклопедія

ІРЖА I шар крихкої пористої речовини (гол. чином, гідратованого окису заліза), який утворюється на виробах із заліза внаслідок електрохіміч. корозії під впливом вологого повітря. II назва паразитичних грибів (з ряду іржастих), також хвороби, викликані ними; ознаки: рослини вкриті іржавими плямами, на уражених органах утворюються пустули, з яких при розтріскуванні висипається іржавий порошок - спори гриба; найшкідливіші: і. стеблова (зернових культур), і. бура пшениці, і. жовта зернових культур.

Ілюстрації