Ого!

Ого! меж., выражающее удивленіе. Ого, чудеса! вербовиї колеса. Ном. № 7831.

Уживаються при виражепні здивування, захоплення, застереження і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. А колись співали, ого, ще як! (Леся Українка, II, 1951, 36); На дні ями проступають бульки, чути якийсь клекіт.. — ого, то вже знак, що пора забивати яму! (Іван Франко, IV, 1950, 7); Стис удлище, підсік.. Ого, нівроку! Немов струна, співає волосінь, І короп кидається у глибінь (Максим Рильський, II, 1960, 121); — Не конверт, а конвент! Це таке, брат, Вутанько, що ого! Туди тільки наймудріших збирають... (Олесь Гончар, II, 1959, 186); — Ти краще штаненята притримуй, — сміється Євген. — Вони в мене на цурці ого як тримаються, — анітрохи не ображається хлопчак (Михайло Стельмах, I, 1962, 215).

ОГО-ГО́, виг. Уживається при вираженні сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. А голос у діда — ого-го! Вночі вийде, як тюкне на собаку якимось диким степовим голосом, — аж мороз піде по шкурі (Вас., II, 1959, 527); Ще ого-го які кремезні, Стоять [дуби] сто років, мов залізні (Мур., Осінні сурми, 1964, 16); — Тоді тримайся його, бо це хлопець ого-го який! (Стельмах, II, 1962, 401).