Архимандрит

Архимандри́т, -та и архимандри́та, -ти, м. Архимандритъ. З манастира святого у золоті, аж сяє, сам архимандрит вихожає. Шевч. 233. Ось ходімо лиш до архімандрити, до нашого порадника. К. ЧР. 131.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

АРХІМАНДРИ́Т, а, чол. Найвище духовне звання в монахів; титул ігумена монастиря;

// Особа, що має цей титул. З монастиря.. У золоті, аж сяє, Сам архімандрит вихожає, Акафіст читає (Тарас Шевченко, II, 1953, 137); Пиячив наш отець архімандрит з панотцями, роздаровував селян і монастирське майно родичам (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 77).

Орфографічний словник української мови

Архімандри́т іменник чоловічого роду, істота

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

АРХІМАНДРИТ (грец. старший над вівчарнею, тобто монастирем, де живуть Христові вівці) вище духовне звання ченців великих православних чоловічих монастирів, ректорів духовних семінарій, провідників духовних місій; у грец. церкві вживалося з V ст.; в Україні вперше зустрічається під 1174 щодо ігумена Києво-Печерського монастиря Полікарпа.

Ілюстрації