Заблуда

Заблу́да, -ди, об. Заблудившійся.

Сучасні словники

Словник української мови

ЗАБЛУ́ДА, и, жін. і чол., розм.

1. Людина, що збилася зі шляху, заблудила.

2. зневажл. Те саме, що приблуда. Чи у тебе встиду-сорому нема, Що тебе заблуда кожний обніма? (Леонід Первомайський, Слов. балади, 1946, 142); * Образно. Її врода нагадувала степове чисте озерце, в якому відбивалося й далеке сонячне небо, й біла заблуда-хмаринка (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 117).

3. рідко. Те саме, Що заблуд. Заблуда стала межи нас стіною; Хижацтва ще не зметені сліди (Павло Грабовський, І, 1959, 69).

Словопедія

ЗАБЛУДА

заблуканець, як ім. ЗАБЛУКАНИЙ; ЗН. зайда, заволока, заброда, приблуда, приплентач; П. омана, р. заблуд.

Ілюстрації