Зшиток

Зшиток, -тку, м. Тетрадь. Желех.

Сучасні словники

Словник української мови ЗШИ́ТОК, тка, чол.

1. Те саме, що зошит. Ще в нижчій гімназії я почав збирати пісні народні, спершу від моєї матері, а опісля і в Дрогобичі.., так що швидко мав мілко списані два товсті зшитки (Іван Франко, I, 1955, 13); Прокіп підходив спокійний і діловитий, як завжди.. От зараз підійде, стане, вийме з кишені заяложений зшиток і прочитає громаді, скільки зорав, засіяв та що продав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 102); Ось і зошити мої. Листаю їх, наче досвідчений архіваріус. Так, це зшитки з моїми давніми віршами (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 169).

2. Окремий випуск періодичного видання або великого друкованого твору (зібрання творів), що виходить випусками. До того часу сподіваюся упорядкувати й зшиток віршів до Ваших видань (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 122); Беру в руки книжки. Тут передовсім у зшитках, брошурах усе з видання Борна (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 349); // Невеличка збірка нот. Хата Гощинської, салон.. Піаніно трохи в глибині, ліворуч.., воно одкрите, і зшиток нот покинутий після грання (Леся Українка, II, 1951, 5); // Зшиті й оправлені разом газети або документи і т. ін. Вдома — блакитні зшитки справ (Микола Бажан, Вибр., 1940, 143); Ліворуч від дверей стояла велика, провалена посередині канапа.. Навпроти неї під стіною — широка етажерка, теж завалена зшитками газет (Літературна Україна, 10.I 1962, 2).

Ілюстрації