Сумний

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СУМНИ́Й, а, е. 1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; протилежне веселий. Громада зібралась, як ніч, сумна; молодиці кричать, плачуть; а мати — як нежива ходить (Марко Вовчок, I, 1955, 87); Петро, похнюпивши голову, сидить сумний-сумний (Борис Грінченко, I, 1963, 252); Батько Оленки в тюрмі.. Оленка ходить сумна (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 17); — Чого це ти, дочко, така сумна? Чи не болить що? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 510); // Схильний До суму, журби. Як його веселою бути, коли дрантя та лаття покриває молоде тіло?.. Не дивно, що сумна Килина вдалася (Панас Мирний, IV, 1955, 249); Мій брат Олег, над всіх коханий, був хлопчик тихий і сумний (Володимир Сосюра, II, 1958, 363); // Який виражає сум, журбу; власт. людині, яка сумує. Мотря глянула на невістку — і чорні думки зникли, зразу збігли з сумного обличчя (Панас Мирний, II, 1954, 249); Я не спускав ока з сумної постаті діда (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 404); Входить Ольга, молода ще жінка, з блідим обличчям і сумними очима (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 207); Сумна усмішка; Сумний погляд; * Образно. Явір сумними вітами Журливо хилиться на яр (Іван Манжура, Тв., 1955, 94); // Пов'язаний із смертю, трауром; скорботний. Страшно і вдень їм сумних катафалків, чорної ризи, і ладану, й мар (Леся Українка, I, 1951, 249); Зустрічні хурщики, що везли з Полтави на Зіньків та Гадяч бочки з оселедцями, забачивши сумний поїзд, здіймали шапки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 153). 2. Сповнений, пройнятий сумом, тугою, журбою. Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 286); Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! (Леся Українка, I, 1951, 41); Хтось чистим, хорошим, високим голосом почав стару, як світ, сумну, як людська доля, давню солдатську пісню (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 281); // у знач. ім. сумна, ної, жін. Журлива пісня. Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею; всі мовчать — хіба який зітхне важко або заспіває сумної, сумної стиха... (Марко Вовчок, I, 1955, 110); Оксана.. співала тільки сумних, виливаючи у них своє безталання (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 35); // Який минає, проходить у журбі; тяжкий, безрадісний. Настали сумні, довгі вечори (Нечуй-Левицький, III, 1956, 360); — Заспівай, братику. Дуже гарні твої пісні. В душі од них теплішає, і життя тоді здається не таким сумним (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 237). 3. Який викликає, навіває сум. Каганчик освітив сумну хату (Панас Мирний, III, 1954, 53); Сумна та непривітна картина була перед очима в Семена: справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори, а в ярах та видолинках було ще чорніше, ще сумніше... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 96); Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля (Максим Рильський, III, 1961, 211). 4. Вартий співчуття, жалю. Рій згадок.. про.. щасливу або сумну долю спільних знайомих тихо бринів у хаті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 318); Чимало смішних рис надарував Карпенко-Карий своєму Мартинові Борулі, смішно-сумна історія якого була, як кажуть, історією самого батька братів Тобілевичів (Максим Рильський, III, 1956, 342); Сумний випадок; Сумний урок минулого; // Який завдає досади; прикрий. — Мушу поділитися з вами сумним спостереженням, що наша хазяйка пеклом дише на нас (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 200); Сумна звістка засмутила слободу: церковний синедріон оголосив Федора Петровича антихристом! (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 11); // Непривабливий; жалюгідний. Бачачи сумний стан їх костюмів і їх босі ноги,.. чесний чоловік пішов із ними просто на торг і покупував їм дешеві чоботи й убрання (Іван Франко, VI, 1951, 200); З доповідей з місць картина постала не така вже й сумна (Андрій Головко, II, 1957, 431); // Недобрий; нікчемний. О діти Німеччини!.. Скільки загинуло умів, роботящих рук у розквіті сил! .. Сумна слава... В середині XX століття, коли все уже є, щоб перетворити всю землю в рай,.. що зробили з Європою ваші загиблі батьки, які були отруєні мертвою ідеєю фашизму?! (Олександр Довженко, I, 1958, 360).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СУМНИ́Й, а́, е́.

1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; протилежне веселий. Громада зібралась, як ніч, сумна; молодиці кричать, плачуть; а мати — як нежива ходить (Вовчок, І, 1955, 87); Петро, похнюпивши голову, сидить сумний-сумний (Гр., І, 1963, 252); Батько Оленки в тюрмі.. Оленка ходить сумна (Турч., Зорі.., 1950, 17); — Чого це ти, дочко, така сумна? Чи не болить що? (Тют., Вир, 1964, 510); // Схильний до суму, журби. Як його веселою бути, коли дрантя та лаття покриває молоде тіло?.. Не дивно, що сумна Килина вдалася (Мирний, IV, 1955, 249); Мій брат Олег, над всіх коханий, був хлопчик тихий і сумний (Сос., II, 1958, 363); // Який виражає сум, журбу; власт. людині, яка сумує. Мотря глянула на невістку — і чорні думки зникли, зразу збігли з сумного обличчя (Мирний, II, 1954, 249); Я не спускав ока з сумної постаті діда (Коцюб., II, 1955, 404); Входить Ольга, молода ще жінка, з блідим обличчям і сумними очима (Зар., Антеї, 1962, 207); Сумна усмішка; Сумний погляд; * Образно. Явір сумними вітами Журливо хилиться на яр (Манж., Тв., 1955, 94); // Пов’язаний із смертю, трауром; скорботний. Страшно і вдень їм сумних катафалків, чорної ризи, і ладану, й мар (Л. Укр., І, 1951, 249); Зустрічні хурщики, що везли з Полтави на Зіньків та Гадяч бочки з оселедцями, забачивши сумний поїзд, здіймали шапки (Тют., Вир, 1964, 153).

2. Сповнений, пройнятий сумом, тугою, журбою. Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (Н.-Лев., VII, 1966, 286); Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! (Л. Укр., І, 1951, 41); Хтось чистим, хорошим, високим голосом почав стару, як світ, сумну, як людська доля, давню солдатську пісню (Тют., Вир, 1964, 281); // у знач. ім. сумна́, но́ї, ж. Журлива пісня. Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею; всі мовчать — хіба який зітхне важко або заспіває сумної, сумної стиха… (Вовчок, І, 1955, 110); Оксана.. співала тільки сумних, виливаючи у них своє безталання (Іщук, Вербівчани, 1961, 35); // Який минає, проходить у журбі; тяжкий, безрадісний. Настали сумні, довгі вечори (Н.-Лев., III, 1956, 360); — Заспівай, братику. Дуже гарні твої пісні. В душі од них теплішає, і життя тоді вдається не таким сумним (Тулуб, В степу.., 1964, 237).

3. Який викликає, навіває сум. Каганчик освітив сумну хату (Мирний, III, 1954, 53); Сумна та непривітна картина була перед очима в Семена: справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори, а в ярах та видолинках було ще чорніше, ще сумніше… (Коцюб., І, 1955, 96); Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля (Рильський, III, 1961, 211).

4. Вартий співчуття, жалю. Рій згадок.. про.. щасливу або сумну долю спільних знайомих тихо бринів у хаті (Коцюб., І, 1955, 318); Чимало смішних рис надарував Карпенко-Карий своєму Мартинові Борулі, смішно-сумна історія якого була, як кажуть, історією самого батька братів Тобілевичів (Рильський, III, 1956, 342); Сумний випадок; Сумний урок минулого; // Який завдає досади; прикрий. — Мушу поділитися з вами сумним спостереженням, що наша хазяйка пеклом дише на нас (Коцюб., І, 1955, 200); Сумна звістка засмутила слободу: церковний синедріон оголосив Федора Петровича антихристом! (Ковінька, Кутя.., 1960, 11); // Непривабливий; жалюгідний. Бачачи сумний стан їх костюмів і їх босі ноги,.. чесний чоловік пішов із ними просто на торг і покупував їм дешеві чоботи й убрання (Фр., VI, 1951, 200); З доповідей з місць картина постала не така вже й сумна (Головко, II, 1957, 431); // Недобрий; нікчемний. О діти Німеччини!.. Скільки загинуло умів, роботящих рук у розквіті сил!.. Сумна слава… В середині XX століття, коли все уже є, щоб перетворити всю землю в рай,.. що зробили з Європою ваші загиблі батьки, які були отруєні мертвою ідеєю фашизму?! (Довж., І, 1958, 360).

[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ

відмінок однина множина чол. р. жін. р. сер. р. називний сумни́й сумна́ сумне́ сумні́ родовий сумно́го сумно́ї сумно́го сумни́х давальний сумно́му сумні́й сумно́му сумни́м знахідний сумни́й, сумно́го сумну́ сумне́ сумні́, сумни́х орудний сумни́м сумно́ю сумни́м сумни́ми місцевий на/у сумно́му, сумні́м на/у сумні́й на/у сумно́му, сумні́м на/у сумни́х

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]

Сумний, -а, -е. Печальный, грустный. Тяжко сумна душа моя. Єв. Мр. XIV. 34. Слухаючи такі речі, зробиться сумною і на яку часину посмирніша. Стор. МПр. 153., Ум. сумненький, сумнесенький.

Іноземні словники

українська-англійська Словник

Переклад на англійська:

Нам шкода, але у нас немає перекладу для слова сумно в українська англійська словнику. Будь ласка, подумайте про додавання нового перекладу в Glosbe.

ЯНДЕКС словари

Быть может, вы искали одно из этих слов: «думний», «чумний», «шумний»? думний Прилагательное задумчивий гордий ист. думний

Ілюстрації

Цікаві факти

Більше читайте тут: