Ломака

Ломака, -ки, ж. 1) Дубина, большая палка, сукъ. Ой у лісі на орісі сухая ломака. Чуб. V. 1178. Великий як ломака, а дурний як собака. Ном. № 6343. Не києм ломакою. Ном. № 8035. 2) О человѣкѣ: дубина, большого роста. Ум. Ломачка. Ув. Ломацюга, ломачище.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛОМА́КА, и, жін. Велика палиця; дрючок. Наймичка вибігла з ломакою й прогнала собак (Нечуй-Левицький, III, 1956, 14); Без ломаки ніччю не випускалася [Варвара], хоч це не є звичаєм молодиць ходити з палицею (Лесь Мартович, Тв., 1954, 317); * У порівняннях. Був на селі Квачан-собака, Кудлатий та товстий, Хвіст здоровенний, як ломака, І сам такий страшний (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 68). Ломака походить по кому див. походити.

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Лома́ка, -ки, ж. 1) Дубина, большая палка, сукъ. Ой у лісі на орісі сухая ломака. Чуб. V. 1178. Великий як ломака, а дурний як собака. Ном. № 6343. Не києм — ломакою. Ном. № 8035. 2) О человѣкѣ: дубина, большого роста. Ум. ломачка. Ув. ломацюга, ломачище.

"Словопедія"

ЛОМАКА лома́ка іменник жіночого роду

«Словники України on-line»

Лома́ка – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний Лома́ка родовий Лома́ки давальний Лома́ці знахідний Лома́ку орудний Лома́кою місцевий на/у Лома́ці кличний Лома́ко*

Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)

Бендю́га́, -ги, ж. 1) Бендю́га = Ломака = Дрюк. Як схопилась буря, так я бендюгу виламав та давай скоріше хату вкривати. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Бревно, посредствомъ котораго вѣтряная мельница поворачивается. Харьк. (Залюбовск.): 3) Каждая изъ жердей, которыя кладуть на возъ для укладки на нихъ сноповъ: двѣ вдоль, а двѣ поперекъ. Харьк. у. 4) мн. Бендюги́. Родъ простой повозки, ломовые роспуски. Шейк. Лома́ка, -ки, ж. 1) Дубина, большая палка, сукъ. Ой у лісі на орісі сухая ломака. Чуб. V. 1178. Великий як ломака, а дурний як собака. Ном. № 6343. Не києм — ломакою. Ном. № 8035. 2) О человѣкѣ: дубина, большого роста. Ум. Лома́чка. Ув. Ломацю́га, ломачи́ще. Ломацю́га, -ги, ж. Ув. отъ ломака. Лома́чище, -щі, ж. Ув. отъ ломака. Лома́чка, -ки, ж. Ум. отъ ломака. Лома́ччя, -чя, с. соб. отъ ломака 1. Походи́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Походить. Єсть у мене гарний хлопець, я його любила, то він буде припадати, де я походила. Грин. III, 222. По тобі́ похо́дить ще й лома́ка — будешь еще и палкой битъ. Г.-Арт. (О. 1861. III. 83). 2) Износить. Батеньку-голубоньку! не гнівайся на мене, що-м ті хліб переїла, сукні-м ті походила. О. 1862. IV. 15. 3) Забеременѣть (о коровѣ). Раненько походили корови, раненько й попрокидалися. Зміев. у.

[Українсько-російський словник]

ЛОМАКА

дубина, (большая) палка

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЛОМА́КА, и, ж. Велика палиця; дрючок. Наймичка вибігла з ломакою й прогнала собак (Н.-Лев., III, 1956, 14); Без ломаки ніччю не випускалася [Варвара], хоч це не є звичаєм молодиць ходити з палицею (Март., Тв., 1954, 317); * У порівн. Був на селі Квачан-собака, Кудлатий та товстий, Хвіст здоровенний, як ломака, І сам такий страшний (Гл., Вибр., 1951, 68). Лома́ка похо́дить по кому див. походи́ти.

Лома́ка, ки, ж.

1) Дубина, большая палка, сукъ. Ой у лісі на орісі сухая ломака. Чуб. V. 1178. Великий як ломака, а дурний як собака. Ном. № 6343. Не києм — ломакою. Ном. № 8035.

2) О человѣкѣ: дубина, большого роста. Ум. Ломачка. Ув. Ломацюга, ломачище.

РУпедия Этимологический русскоязычный словарь

ломаки, м. и ж. (простореч. неодобрит.). Человек, к-рый ломается (в 5 знач.), кривляется.

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

Палка вставлять кому-л. палки в колеса разг. — to put a spoke in smb.'s wheel2 палка о двух концах — two-edged / double-edged weapon, two-edged / double-edged sword2 Это палка о двух концах. — It cuts both ways.2 бить палками — to bat, to cane, to cudgel; (по пяткам) to bastinado2 перегибать палку — to go too far2

Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)

Дубина – 1) дрючо́к, -чка́, лома́ка, -ки; 2) (о человеке) бо́вдур, -ра, ло́бур, -ра.

Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)

Великий • Велика фигура, да дура – великий аж до неба, та дурний як не треба. Пр. Великий до неба, а дурний як треба. Пр. Великий виріс, та ума (розуму) не виніс. Пр. Великий татарський кінь (кінь турецький), а дурний. Пр. Велика головешка, та розуму мало. Пр. Голова, як казан, а розуму ні ложки. Пр. Великий, як ломака, а дурний, як собака. Пр. Великій пень, та дурень. Пр. Високий, як тополя, а дурний, як квасоля. Пр. Великий, як світ, а дурний, як кіт (як сак, як чіп). Пр. Голова велика, а розуму мало. Пр. Велике, а дурне. Пр. Великий попів Іван, а дурний. Пр. • Велик баклан, да есть изъян – великий дуб, та дуплинастий. Пр. Живіт товстий, а лоб пустий. Пр. Дівчина великого роду, а песького ходу. Пр. • В чужих руках всегда ломоть велик – засватана дівка [завжди] гарна. Пр. На чужій ниві все ліпша (ладніша) пшениця. Пр. • От великого до смешного — один только шаг – від великого до смішного — один крок. Пр. • От мала до велика – від малого до великого (до старого); мале й велике; мале й старе; малі й старі. • С великим удовольствием – з великою втіхою (приємністю, з великим задоволенням); залюбки; з дорогою душею; з радої душі; радий би душею; радніший; радо. [Радніша б я у цю хвилину вмерти, щоб тільки не сказать — чого сумна… Тобілевич. Радо віддам їх (гроші), кому буде треба. Кобилянська.] • У страха глаза велики – хто боїться, тому в очах двоїться. Пр. У страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Куме, солома суне! Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр.

Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)

Лома́ка – дубина, большая палка.

Російсько-український словник правничої мови 1926р. (В. І. Войткевич-Павлович, Г. Д. Вовкушівський

Палка – палиця, (що з нею ходять) ціпок; ломака (необроблена), кий, кийок, (з одного кінця загнута) ковінька, (толстая дубинка) дрю[у]к, дрю[у]чок. Делать из-под -ки – робити з примусу, за чужим пригоном.

Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

Дуби́на = 1. дуби́на, дубе́ць; лома́ка, (товща) — дрючо́к, дрючи́на, (загнута з булавою) — кий, кийо́к, ґирли́ґа, (тонша) — кові́нька. — Треба дубину на твою спину. н. пр. — Дубцем його, коли не слухає. С. З. — Ломакою по спинї оперіщити. С. З. — А в руки добру взяв дрючину, оборонити злу личину. Кот. 2. (про чоловіка) — лома́ка, бо́вдур, ло́бурь, лобуря́ка (С. Ш.), убо́їще, вбоїще (С. Ш.). — Який довбур виріс. С. Ш. — Таке убо́їще, що ти йому що хоч. Осло́пина = лома́ка, бо́вдур, бе́цман, дури́ло, дурби́ло, те́лепень, йо́лоп. (Здоровий, але дурний і незграбний). Па́лка, здр. па́лочка = па́лиця (О. З. Л.), здр. па́личка, поб. палюга́, палимо́н, зб. палїччя, що з нею ходять — цїпо́к (С. З. Л.), здр. цїпо́чок, поб. цїпу́ра (С. Л.), загнута з одного краю — кий, кій, зб. кія́ччя, (С. Л.), попівська або чернеча — патери́ця (С. З. Л.), чабанська — ґирли́ґа (С. Аф. Л.), з гаком, щоб ловити овець — берна́к (Ман.), не отесана і товста — лома́ка, здр. лома́чка, зб. лома́ччя (С. З. Л.),