Образа

Образа, -зи, жОскорбленіе. Даруйте образи, які котрий має. Гол. III. 509.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Зневажливе висловлювання, негарний вчинок і т. ін., що спрямовані проти кого-небудь і викликають у нього почуття гіркоти, душевного болю. Довбуш пригадав, скільки перетерпів він образ і насмішок через свою негарну вроду (Степан Васильченко, II, 1959, 399); — Я завжди ставився до тебе так, що запропонувати тобі адюльтер замість подружнього життя вважав за найтяжчу образу (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 305).

♦ Не давати (не дати) в образу кого — заступатися за кого-небудь; не допускати кривди над ким-небудь. Та, правда, таки й Чіпка забивав усіх, не давав Грицька в образу (Панас Мирний, I, 1949, 402); Не даватись (не датись) в образу кому — не дозволяти ображати себе, не допускати кривди над собою.

2. Почуття гіркоти, досади, викликане в кого-небудь чиїмсь зневажливим словом, негарним вчинком і т. ін. В риданні тому вибухнула вся образа, весь жаль, що гнітив цілий день душу Софії (Леся Українка, III, 1952, 542); Тоді Левко, аж колотячись од кривди і образи, підійшов до дівчини (Михайло Стельмах, I, 1962, 551).

Орфографічний словник української мови

Іменник жіночого роду

Словник синонімів

Ураза, кривда, ід. плювок у душу; (ставленням) зневага; (в серці) досада; (повторювана) глузи, кпини.

Українсько-російський словник

Оскорбление; унижение; обида Тяжка образа — тяжёлое оскорбление; кровная обида