Опал
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:50, 3 грудня 2014; Юра Ткаченко (обговорення • внесок)
Опал, -лу, м. 1) Отопленіе, топливо, дрова. Чуб. VII. 383. Там йому дають кімнату геть зовсім з опалом, з світлом.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Те саме, що паливо. — От бачу дві сохи, — сказала Маруся, — а де ж лати та крокви, та стовпи, та ворота? — Та попалила взимку потроху, бо опалу не було (Нечуй-Левицький, III, 1956, 337). 2. Те саме, що запал
З опалом — те саме, що З запалом (див. запал). Гапка заходилась з вечерею, бряжчала мисками, стукала і щось комусь з великим опалом доводила (Марко Вовчок, VI, 1956, 238).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 700.
Додаткові словники
Ілюстрації
|
|
|
|
