Роба

Роба, -би, ж. Трудолюбивая, работящая. Найміть цю жінку, вона і видов, і їсти зварить, і вимиє така роба, що нема вже що й казати. Могил. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РОБА , и, жін.

1. спец. Робочий одяг. На місток вискочив у засмальцьованій робі другий механік Торба (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 3); Входить Катерина. Вона в робі. Безперечно, її викликали з роботи (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 585).
2. заст. Одяг взагалі, перев. формений. Іліон у полум'ї, — гугнявив монах у шовковій робі з обличчям римського аристократа, недбало граючись лорнеткою (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 115); [Полковник:] Чого ви так дивитесь? [Представник «Керчи»:] Інтересуюсь робою. (Простяг руку і пробує сюртук полковника) (Олександр Корнійчук, I, 1955, 28);

// збірн. Речі особистого користування. [Лука:] Химо! Мій портфель і чемойдан [чемодан]!.. [Хима (убігла):] Ось ваша роба, дядю Лука (Микола Куліш, П'єси, 1960, 90).

Словник іншомовник слів

Роба; ж., (фр.) 1. Старомодна жіноча сукня зі шлейфом. 2. Мантія, яку вдягають під час виконання своїх обов'язків французькі професори, адвокати, судді тощо. 3. перен. Старий поганий одяг.

Додаткові словники

Словарь Ушакова

Роба, робы, ж. (фр. robe) (старин. и мор.). Платье, одежда.

Толковый словарь русского языка Ожегова С. И.

Роба, -ы, женский род. Грубая рабочая одежда (обычно парусиновая или брезентовая). Матросская р.

Словарь Ефремовой

Ро́ба, ж. разг. Рабочая одежда из грубой ткани.

Ілюстрації