Головач

Головач, -ча, м. 1) = Головань 1. МВ. II. 13. 2) Рыба: Salmo hucho (самецъ). Шух. І. 24. 3) Рыба: cottus, бычекъ, головачъ. Вх. Лем. 404. Вх. Пч. II. 19. 4) Головастикъ. Вх. Пч. II. 17. 5) Верхъ шляпы клебанки. Вх. Зн. 25. 6) См. Обіручний столець. Вх. Лем. 441.

Сучасні словники

ГОЛОВА́Ч, а, чол. 1. розм. Те саме, що головань. Якийсь москаль сидить: головач, розкошланий, невмиваний (Марко Вовчок, I, 1955, 276). 2. діал. У західних областях України в минулому — керівна особа. Князь бавився, 'їздив на візити по міських, головачах та околишніх панах (Іван Франко, 111, 1950, 146); — Ха-ха, ото наш піп і головачі завертяться з жандармами (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 354). 3. Жук родини пластинчатовусих з великою головою і дуже розвиненими ротовими частинами; шкідпик бобових та злакових рослин; кравчик. Кравчик, або головач — Lethrus apterus Laxm. Жук чорний, переднєспинка з витягнутими вперед передніми кутами; тіло дуже опукле, голова велика з сильно розвиненими ротовими частинами (Шкідники.. рослин, 1949, 168). 4. Народна назва самця лосося дунайського. 5. Риба родини бичкових; бичок-головень

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}