Слабкий

Слабкий, -а, -е. 1) Слабый, свободный, не тѣсный. 2) Слабый, не умѣющій сдержаться. От брат його чванько слабкий уже на се: що начеркав, то так в дрюкарню і несе. Г.-Арт. (О. 1861. III. 101). 3) — на уто́ри. Не сдерживающій вѣтровъ. Ном. № 12408. Ум. Слабкенький.

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СЛАБКИ́Й, а́, е́.

1. Який має невелику фізичну силу; протилежне сильний. Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук. Мелашка була слабкіша і випустила його (Н.-Лев., II, 1956, 358); // В яких немає достатньої сили (про руки, ноги, м’язи і т. іц.). Олена.., схопивши своєю слабкою рукою злодія за чуба, почала бити його (Довж., І, 1958, 193); Він стояв обличчям до моря, гойдався на слабких, мов не своїх ногах (Ткач, Жди.., 1959, 26); Чорна галич посідала На кривих старих ялинах, Важко б’є слабкими крильми (Л. Укр., IV, 1954, 166); // Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін. Вижив Шакір, та здоров’я до нього не повернулося. Він був такий слабкий, що годинами лежав нерухомо, надсадна кашляв (Тулуб, В степу.., 1964, 8); Був слабкий [Танасій] від голоду, але про їжу не думав (Мур., Бук. повість, 1959, 87); // Погано розвинений, нездоровий, неміцний. Проценко дихнув всією своєю слабкою грудниною (Мирний, III, 1954, 189); Слабкі нерви [Ломицького] потребували мертвого спокою (Н.-Лев., VI, 1966, 12).

2. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером. Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? (Л. Укр., І, 1951, 316).

3. Незначний силою, ступенем вияву. Від хвороби обличчя вкрилося слабким плямистим рум’янцем (Л. Укр., III, 1952, 698); Шхуну безжалісно кидало з хвилі на хвилю навіть при слабкому вітрі (Тулуб, В степу.., 1964, 272); // Неяскравий, тьмяний. Крізь два маленькі віконця на лівій стіні, наполовину заліплені папером, вривається слабке, рожеве вечірнє світло (Л. Укр., IV, 1954, 211); Побачили [бійці] перед себе відхилені двері, крізь які пробивалося слабке світло (Гончар, III, 1959, 254); // Неголосний. Чутно з-під дерев над Іорданом слабкий бренькіт струн (Л. Укр., II, 1951, 153); Шофер заграв у ріжок, проте звук його був слабкий (Смолич, І, 1958, 46); // Незначний, малий. Встановлено, що навіть при слабкому засоленні грунтів урожай сільськогосподарських культур різко знижується (Хлібороб Укр., 10, 1969, 13); // Ледь помітний, відчутний. Вносять Прісціллу з слабкими ознаками притомності (Л. Укр., II, 1951, 434).

4. Який має невелику потужність, енергію. У виселок нещодавно провели електрику, але напруга була дуже слабка, тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Дмит., Наречена, 1959, 181).

5. Недосконалий у художньому відношенні. Переклади його були слабкі художньо (Рильський, IX, 1962, 22).

6. Нетуго натягнутий, загвинчений і т. ін. — У нас зовсім слабкий лівий трос (Донч., II, 1956, 90).

◊ Слабка́ га́йка див. га́йка.

7. Неміцний, ненасичений. Слабка кислота; Слабкий розчин; Слабкий чай.

8. Нещільний, м’який (про грунт, породу і т. ін.). — Вода.. знайшла десь слабкий грунт, розмила його і прорвала цю природну греблю (Ткач, Плем’я.., 1961, 114).

& Слабке́ керува́ння, грам.— синтаксичний зв’язок між словами, при якому вибір відмінкової форми пояснюючого слова обумовлюється не підпорядковуючим словом, а змістом висловлювання.

$ Ки́шка слабка́, рідко — те саме, що Ки́шка тонка́ (коро́тка) (див. ки́шка); Слабка́ голова́ — нерозумна людина. Старовинна мудрість доводить, що на слабкі голови влада впливає погано (Мик., II, 1957, 494); Слабка́ струна́ (стру́нка) див. струна́, стру́нка; Слабке́ мі́сце; Слабка́ сторона́ — щось найвразливіше, найдошкульніше у кого-небудь, у чомусь. Я особисто любив бити в мотор, а Швець знав інші слабкі місця німецької черепахи [танка] (Ю. Янов., І, 1954, 85); Цей мерзотник доти провокував Загайчака, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Вільде, Сестри.., 1958, 479); — Я за включення Цимбала до спортивної команди. У Цимбала є слабкі сторони? Нехай так, але ж у нас ще є майже півтора місяця для підготовки (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 81); Слабки́й на уто́ри див. уто́ри.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 341.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СЛАБКИ́Й, а, е.

1. Який має невелику фізичну силу; протилежне сильний. Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук. Мелашка була слабкіша і випустила його (Нечуй-Левицький, II, 1956, 358); // В яких немає достатньої сили (про руки, ноги, м'язи і т. ін.). Олена.., схопивши своєю слабкою рукою злодія за чуба, почала бити його (Олександр Довженко, I, 1958, 193); Він стояв обличчям до моря, гойдався на слабких, мов не своїх ногах (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 26); Чорна галич посідала Накривих старих ялинах, Важко б'є слабкими крильми (Леся Українка, IV, 1954, 166); // Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін. Вижив Шакір, та здоров'я до нього не повернулося. Він був такий слабкий, що годинами лежав нерухомо, надсадно кашляв (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 8); Був слабкий [Танасій] від голоду, але про їжу не думав (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 87); // Погано розвинений, нездоровий, неміцний. Процент дихнув всією своєю слабкою грудниною (Панас Мирний, III, 1954, 189); Слабкі нерви [Ломицького] потребували мертвого спокою (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 12).

2. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером. Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? (Леся Українка, I, 1951, 316).

3. Незначний силою, ступенем вияву. Від хвороби обличчя вкрилося слабким плямистим рум'янцем (Леся Українка, III, 1952, 698); Шхуну безжалісно кидало з хвилі на хвилю навіть при слабкому вітрі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 272); // Неяскравий, тьмяний. Крізь два маленькі віконця на лівій стіні, наполовину заліплені папером, вривається слабке, рожеве вечірнє світло (Леся Українка, IV, 1954, 211); Побачили [бійці] перед себе відхилені двері, крізь які пробивалося слабке світло (Олесь Гончар, III, 1959, 254); // Неголосний. Чутно з-під дерев над Іорданом слабкий бренькіт струн (Леся Українка, II, 1951, 153); Шофер заграв у ріжок, проте звук його був слабкий (Юрій Смолич, I, 1958, 46); // Незначний, малий. Встановлено, що навіть при слабкому засоленні ґрунтів урожай сільськогосподарських культур різко знижується (Хлібороб України, 10, 1969, 13); // Ледь помітний, відчутний. Вносять Прісціллу з слабкими ознаками притомності (Леся Українка, II, 1951, 434).

4. Який має невелику потужність, енергію. У виселок нещодавно провели електрику, але напруга була дуже слабка, тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 181).

5. Недосконалий у художньому відношенні. Переклади його були слабкі художньо (Максим Рильський, IX, 1962, 22).

6. Нетуго натягнутий, загвинчений і т. ін. — У нас вовсім слабкий лівий трос (Олесь Донченко, II, 1956, 90). ♦ Слабка гайка див. гайка.

7. Неміцний, ненасичений. Слабка кислота; Слабкий розчин; Слабкий чай.

8. Нещільний, м'який (про ґрунт, породу і т. ін.). — Вода.. знайшла десь слабкий ґрунт, розмила його і прорвала цю природну греблю (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 114). ▲ Слабке керування, грам. — синтаксичний зв'язок між словами, при якому вибір відмінкової форми пояснюючого слова обумовлюється не підпорядковуючим словом, а змістом висловлювання. ♦ Кишка слабка, рідко — те саме, що Кишка тонка (коротка) (див. кишка); Слабка голова — нерозумна людина. Старовинна мудрість доводить, що на слабкі голови влада впливав погано (Іван Микитенко, II, 1957, 494); Слабка струна (струнка) див. струна, струнка; Слабке місце; Слабка сторона — щось найвразливіше, найдошкульніше у кого-небудь, у чомусь. Я особисто любив бити в мотор, а Швець знав інші слабкі місця німецької черепахи [танка] (Юрій Яновський, I, 1954, 85); Цей мерзотник доти провокував Загайчика, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 479); — Я за включення Цимбала до спортивної команди. У Цимбала в слабкі сторони? Нехай так, але ж у нас ще є майже півтора місяця для підготовки (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 81); Слабкий на утори див. утори. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 341.

Слабкий-це...

Слабкий-недужий, несильний, неміцний, малосилий, слабосилий, кволий, немічний, недолугий, тендітний, жм. вутлий, хирний, хирлявий; (- вдачу) нестійкий, невольовий, нетвердий; (- сили) малий, незначний; (доказ) непереконливий; (вірш) недосконалий; (голос) тихий; слабенький; пр. СЛАБ|К|О, ледве і п. ф. від слабкий.