Кичера
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 08:52, 19 жовтня 2018; Niovsiienko.pi14 (обговорення • внесок)
Ки́чера, -ри, ж. Гора, покрытая лѣсомъ, кромѣ вершины. Желех. Шух. І. 73. Ум. Ки́чірка. Вх. Зн. 25.
Зміст
Сучасні словники
Кичера, кичери — діалектизм південно-західного наріччя української мови, що означає гору, яка вкрита вся лісом, окрім вершини. Нині це слово переважно трапляється як топонім.
КИ́ЧЕРА, и, жін., діал. Гора, вкрита вся лісом, крім вершини. Втретє затрембітала трембіта про смерть у самотній хаті на високій кичері (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312); Виглянуло веселе [сонце] з-за кичери й залило золотом долину (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 17).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Кичера Матеріал з Вікіпедії
