Юнацтво

Юнацтво, -ва, с. 1) Молодечество, удаль. А добрий юнак, о, добрий! Один хиба Кирило Тур йому в юнацтві рівня. К. ЧР. 117. Покиньте се дурне юнацтво і розійдіться по домах. Котл. Ен. IV. 51. 2) соб. Молодцы, удальцы. Обгорнуло кіш юнацтво. К. МБ. XI. 142.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЮНА́ЦТВО, а, сер.
1. Молодий вік; період життя, коли людина буває юною; юність. Юнацтво моє проходило щасливо, і мені здавалося, що ніяких труднощів на моєму життьовому шляху не буде (Юрій Яновський, II, 1954, 17); Тільки очі я закрию, Дні юнацтва я згадаю (Микола Нагнибіда, Слово.., 1954, 72).
2. збірн. Молоді люди обох статей; юнаки. З різних кінців, з різних сторін назліталося юнацтво набиратися розуму, слухати правди-слова... (Панас Мирний, I, 1954, 347).
3. перен. Сміливість, хоробрість, завзяття; молодецтво. — Покиньте ж се дурне юнацтво І розійдіться по домах (Іван Котляревський, I, 1952, 185); — А добрий юнак, о, добрий! Один хіба Кирило Тур йому в юнацтві рівня (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 89).

"Словопедія" Словник синонімів Полюги

ЮНАЦТВО
(молоді люди) молодь, парубоцтво.

"Словопедія" Словник синонімів

ЮНАЦТВО
(вік) юність, молодість, юні дні <літа>, ЗБ. молодь, парубоцтво, юнаки, П. молодецтво, юнь

"Словопедія" Українсько-російський словник

ЮНАЦТВО
1) юношество; (о возрасте - обычно) юность; отрочество
2) молодечество; удаль

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]