Табун

Табун - стадо копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.)

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) 1. Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.). Там по лугу ходить табун коней (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 160); Світає. Глушак веде бійців тайговою стежкою.. Зникає табун плямистих оленів (Олександр Довженко, I, 1958, 120); Раз він [Ант] натрапив на цілий табун вепрів.., але не став гнатись за ними, бо стикатись одному з цілим стовпищем цих хижих звірів було небезпечно (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 14); * У порівняннях. Ревуть запінені пороги, Як сірих турів табуни (Максим Рильський, II, 1946, 42); // Зграя диких або свійських птахів. Високо-високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 142); Восени, перед відлітом у вирій, тривожиться й табунами збирається птаство (Михайло Стельмах, I, 1962, 612);

2. перен., розм. Про велику, звичайно неорганізовану групу людей. Вона [Катря] миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Панас Мирний, IV, 1955, 304); Стояли грізні дні війни. Від Волги без упину фашистів бігли табуни степами України (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 88). Збірне слово «табун» іноді змінюється в залежності від роду тварин та їх призначення. Так, щодо промислового великої рогатої худоби табун замінюється словами « гурт», молочного та свиней - «стадо», по відношенню овець і кіз - «отара». У вузькому розумінні слово «табун» застосовується до значної партії коней, що включає кілька косяків, тобто окремих сімей, не менше 10-15 голів у кожному косяку. Табунне або косячне розведення коней до сих пір у великому ходу в південних і середньоазіатських степах, де простір пасовищ дозволяє вести господарство подібним примітивним способом.

Ілюстрації

x140px

x140px

x140px

x140px

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]