Писарь

Писарь, -ря, м. 1) Писарь; канцеляриста; секретарь. Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212. 2) Названіе дамы трефъ при игрѣ въ цыгана. КС. 1887. VI. 466. Ум. Писарець, писарьок. Грин. І. 89, писарчик. Левиц. І. 300. Чуб. III. 454.

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ПИ́САР, я, ч. 1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. Довго я до тебе, Грицю, не писала, Бо не мала часу й писаря не мала (Щог., Поезії, 1958, 227). 2. Працівник штабної армійської канцелярії. Брянський запитав дозволу приймати транспорт. Самієв махнув на ходу рукою: — Приймай… Писарі оформлять пізніше… (Гончар, III, 1959, 69); Писар порився в своїй величезній сумці, де можна було вмістити не лише штабні документи, а при нагоді сховатись і самому щупленькому писареві, дістав звідти загсівські бланки (Збан., Над Десною, 1951, 40). [Генера́льний] пи́сар — представник вищої військової адміністрації на Україні XVII-XVIII ст., який очолював генеральну військову канцелярію. Аж ось і генерального писаря уздріли. Той давно вже їздив по табору, гамуючи козацтво, тілько од його гамовання іще гірш підіймавсь гомін (П. Куліш, Вибр., 1969, 157); — Негоже чиниш, писарю, — трохи мирніше мовив Хмельницький, — де ж таке видано, щоб генеральний писар хабарі у негоціантів брав? (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 63). пи́сар — 1) у старовину — люди¬на, що професійно займалася пе¬реписуванням паперів; писець; приспівують жартома: «За писарем гарно жити, за писарем панство: назад руки закладає — все його ба¬гатство». Піп жив з олтаря, а писар з каламаря (М. Номис); 2) [Гене¬ра́льний] пи́сар — представник найвищої військової адміністрації в Україні XVII – XVIII ст., який очолював при гетьманові гене¬ральну військову канцелярію.

Ілюстрації

Цікаві факти

Писарь

З історії нотаріату…

Більше читайте тут: [1]

Матеріал з Вікіпедії

Пи́сар (переписувач, писе́ць) — людина, що її робота пов'язана з писанням, писаниною, веденням записів, письмом. Очевидно, що перші писарі з'явились одразу після винайдення письма. Ще в стародавніх державах Близького Сходу (Шумер, Вавілон, Ассирія), а також в Єгипті, писарі були важливою складовою військової й священницької ієрархії, що керувала державою, належали до стану священиків, оскільки мистецтво письма вважалося священним. У руках писарів було майже все діловодство тих часів, тобто фінансові питання, юриспруденція, бухгалтерія і т. д., вони були першими бюрократами (людьми, «влада яких пов'язана з письмовим столом») У стародавній Європі писарів називали графами (походить від грецького графо — писати, так само як і слово грамота). Світський або церковні діячі, королі або єпископи, як правило призначали графа керувати певними землями, вести діловодство і т. д. Тобто графи були дворянами — служилими людьми королівського двору. З часом, завдяки їхньому впливу, деякі з них здобули можливість передавати власну посаду і назву (титул) у спадок, що з часом перетворило слово «граф» на позначення одного з спадкових дворянських титулів. В мусульманських країнах писарів називали катібами від арабського «катб» — писання. В українських селах — староста і писар, це дві найважливіші посади на селі. Писар читав і писав листи, складав і посвідчував угоди (тобто виступав в ролі сучасного нотаріуса) і т. д. ПИСАР, -я, ч. 1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. 2. Працівник штабної армійської канцелярії. 3. іст. Службова особа, що відала діловодством Коша Запорізької Січі; обирався на козацькій раді. <> Генеральний писар: а) член Генеральної старшини, вища службова особа, яка вела справи гетьманського уряду в Україні в 17 — 18-му століттях; керував діяльністю Генеральної військової канцелярії, приймав іноземних послів, брав участь у виробленні умов міжнародних договорів, вів дипломатичне листування; зберігав державну печатку; б) в 1917 — 18-му роках — член Генерального секретаріату УЦР УНР, вища службова особа Української Народної Республіки; вів справи українського уряду, зберігав державну печатку, стверджував законність та чинність документів.