Чинбарь

Чинбарь, -ря, м. Кожевникъ. Чуб. VII. 431. Вас. 156.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧИНБА́Р, я, чол. Ремісник, який чинить, обробляє шкіри. З удосконаленням техніки виробництва стали виділятись ремісники по професіях — ковалі, зброярі, теслярі.., чинбарі, ткачі, гончарі (Історія середніх віків, 1955, 63); — А що, кажу, Якове, ..будемо з шкурами робити? — Прийшлося чинбаря наняти, сяк-так вичинили їх уже по-нашому та спродали за якийсь там безцінок (Панас Мирний, I, 1954, 222); // Робітник шкіряного виробництва; шкіряник. Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 325.

"Словопедія"

Чинба́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Чинбар -я́, ч. Ремісник, який чинить, обробляє шкіри. || Робітник шкіряного виробництва; шкіряник.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

чинбар (ремісник, який чинить шкури), гарбар; кушнір (той, хто вичиняє хутро й шиє хутряні вироби)

Словник синонімів української мови. 2014.

Ілюстрації