Вч
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:10, 11 грудня 2014; Марченко (обговорення • внесок)
Вч.... См. Уч.... Вчитель
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Особа, яка навчає, викладає який-небудь навчальний предмет у школі. — А там у школі є учитель; учити буде? — Буде, моя дитино, аби учився (Панас Мирний, I, 1954, 322); Він чомусь нагадував генералові Петренку гімназичного вчителя географії (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 81); Скільки радощів материнському серцю від того, що він добре вчиться, що вчителі його хвалять, кажуть, що в нього є математичні здібності (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 86).
"Словопедія"
ВЧИТЕЛЬ-педагог, викладач, викладовець, г. професор, (хто виховує) вихователь, навчитель, НАПРАВНИК, кн. метр
Орфографічний словник української мови
вчитель -іменник чоловічого роду, істота
- Але: два, три, чотири вчител
Ілюстрації
