Кирея

Кире́я, -реї, ж. Плащъ, длинная суконная верхняя одежда; большая свита съ капюшономъ. Чуб. VII. 421. Козацьке панство похожає в киреях чорних, як один. Шевч. 152. І шабля й булава з бунчуками, і горностаєва кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками. К. ЧР. 101.

Сучасні словники

КИРЕ́Я, ї, ж., заст. Верхній довгий суконний одяг із відлогою; кобеняк (у 1 знач.). А із яру В киреї козачій Хтось крадеться (Шевч., І, 1963, 121); Довга на йому кирея, під киреєю — жупан синій (Вас., II, 1959,144); Кирея й чудове вбрання [Меланки] заляпані болотом, подерті, руки подряпані в кров (Коч., П’єси, 1951, 239).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 152.

кире́я = кере́я — старовинний верхній довгий суконний одяг у вигляді плаща без рукавів з хутря­ним коміром або з відлогою; кирея була ознакою заможності, певного соціального стану, nop. у пісні: «Уповала, моя мамцю, на кирею, Я ж думала, що я буду попадею»; у козацьку добу її носила старшина, зокрема й гетьмани, накидаючи на жупан. А із яру в киреї козачій Хтось крадеться (Т. Шевченко); І шабля й булава з бунчуками, і горно­стаєва кирея поляжуть колись із мертвими кістками (П. Куліш).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 284.

Ілюстрації

Див. також

Кирея Матеріл з Вікіпедії

Зовнішні посилання

Українська народна казка Поділля "Кирея"