Жаб’ячий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:23, 30 листопада 2014; Аніта (обговорення • внесок)
Жаб’ячий, -а, -е. Лягушечій; жабій. Пошитий із самих жаб’ячих спинок. Ном. № 5713. Жаб’яча губа. Родъ несъѣдобнаго гриба. Жаб’яча цибуля. Раст. Scirpus Tabernaemontani Gmel. ЗЮЗО. I. 135. — зілля. Раст. Лютикъ, Anemone ranunculus.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Прикм. до жаба 1. Явдоха подала йому жаб'ячу кісточку, що неначе карлючка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 203); Вечорами чулося мирне жаб'яче кумкання (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 137).
Жаб'ячі печериці — неїстівні печериці. Землю вистилали глухі бур'яни та жаб'ячі печериці (Панас Мирний, IV, 1955, 326); Жаб'ячий концерт, ірон. — кумкання багатьох жаб одночасно. Після зими, уперше на ставку, Був жаб'ячий концерт (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 166).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
