Орда
Орда, -ди, ж. 1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме. Чуб. V. 890. 2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. О. 1862. V. 72. Ордою — толпой. За молодою козаки ордою. Шевч.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОРДА́, и, жін. 1. іст. Об'єднання кількох кочових племен під владою одного хана у тюркських і монгольських пародій. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну (Іван Франко, VI, 1951, 57); — Різні йшли на нас племена й орди: були шорки, чорні клобуки.., ішли булгари.., обри (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 46); * У порівняннях. З боку степу каховські околиці уже, — як в облозі. Ніби найшла звідкись орда кочівників (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 33); // Середньовічна феодальна держава у тюркських і монгольських народів, а також територія цієї держави. Нагайкою татари.., мов овець з кошари, Народ в орду гнали (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 162); Золота орда; Кримська орда; // Татарсько-турецьке військо. Зажурилась Україна, Що нігде прожити: Гей, витоптала орда кіньми Маленькії діти (Українські народні ліричні пісні, 1958, 457); За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами? (Тарас Шевченко, I, 1963, 223); — Поки орда шукала обхід.., наші воїни закріплювалися на нових позиціях (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 25). 2. перен. Безладний, неорганізований натовп. За балом бал у генерала, За генеральшею чимала Орда панів і паничів (Тарас Шевченко, II, 1963, 243); Лакеї.. цілою ордою розносили пахучу смачну страву (Панас Мирний, III, 1954, 288); Громом озвалась з радощів семінарська орда (Вас, Вибр., 1950, 127). 3. В історичній науці — назва первісної форми організації людей. Спочатку.. групи (з кількох десятків або сотень чоловік) були нетривкими і непостійними: вони легко розпадались і знов об'єднувались. Такі найраніші об'єднання первісних людей називаються первісною ордою (Історія стародавнього світу, 1957, 10).
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Орда, -ди, ж. 1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме. Чуб. V. 890. 2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. О. 1862. V. 72. Ордою — толпой. За молодою козаки ордою. Шевч.
орда́ – іменник жіночого роду
РУпедия Этимологический русскоязычный словарь
ОРДА I орда I, укр. орда, блр. орда "беспорядок, шум", др.-русск. орда "стан, кочевье" (Афан. Никит. 9 и др.; см. Срезн. II, 705 и сл.), ординьское, ...
ОРДАШ "вид поташа", польск. ordasz – то же. По мнению Маценауэра (LF 12, 164), из нем. Неrdаsсhе. ОРДА I орда I, укр. орда, блр. орда "беспорядок, шум", др.-русск. орда "стан, кочевье" (Афан. Никит. 9 и др.; см. Срезн. II, 705 и сл.), ординьское, ... ОРДАШ "вид поташа", польск. ordasz – то же. По мнению Маценауэра (LF 12, 164), из нем. Неrdаsсhе.
Іноземний словник
українська-англійська Словник орда англійська переклад та визначення "орда" на англійську: horde (noun)
