Табурка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:36, 29 листопада 2014; Коломієць Тетяна (обговорення • внесок)
Табурка, -ки, ж. Верхъ телѣжный, будка, волочокъ. У простий віз він тепер уже й не сяде, а дай йому візок да ще й з табуркою, шоб сонце йому не пекло у пику, або дощ не лив у потилицю. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1.ТАБУРЕ́ТКА, и, жін. Те саме, що табурет. Сідає [Любов] проти бюста на табуретці, що до піаніно (Леся Українка, II, 1951, 35); Попід стінами стояли стільці й табуретки (Микола Олійник, Леся, 1960, 145).
